Сім труб. Збереження обраних. Початок природних лих (7-11 розділи)

Збереження обраних, Альбрехт Дюрер

Ангельські труби провіщають людству лиха, фізичні і духовні. Але до початку лих апостол Іоан бачить ангела, який покладає печаті на чоло синів Нового Ізраїлю (Одкр. 7:1-8). “Ізраїль” – тут це новозавітна Церква. Збереження символізує обраність і благодатне заступництво. Нагадує це видіння таїнство Миропомазання, під час якого на чоло новохрещеного покладається “печать дару Духа Святого”. Люди, не захищені благодатною печаттю, зазнають шкоди від “сарани”, що вийшла з безодні, тобто від диявольської сили (Одкр. 9:4[1]). Пророк Єзекиїль описує подібне збереження праведних громадян древнього Єрусалиму перед його взяттям халдейськими полчищами. Тоді як і тепер таємнича печать покладалася з метою оберегти праведних від долі нечестивих (Єз. 9:4[2]). При поіменному перерахуванні 12-ти колін (племен) Ізраїлевих навмисно пропущено коліно Данове. Деякі бачать у цьому вказівку на походження антихриста з цього коліна. Підставою до цієї думки служать загадкові слова патріарха Якова відносно майбутнього нащадків Дана, яких він порівнює зі змієм на дорозі (Буття 49:17[3]).

Таким чином, це видіння служить вступом до подальшого опису гонінь на Церкву. Вимір храму Божого в 11-му розділі має те саме значення, що і збереження синів Ізраїлевих: збереження дітей Церкви від зла. Храм Божий, як і Жінка, одягнена в сонце, і місто Єрусалим – це різні символи Церкви Христової. Основна думка цих видінь полягає в тому, що Церква свята і дорога Богові. Бог допускає гоніння заради морального вдосконалення віруючих, але оберігає їх від поневолення злу і від однієї долі з богоборцями.

Перед зняттям сьомої печаті настає безмовність “десь на півгодини” (Одкр. 8:1[4]). Це – тиша перед бурею, яка сколихне світ під час антихриста. Перед настанням лих апостол Іоан бачить святих, які старанно моляться про помилування (Одкр. 8:3-5[5]).

Лиха в природі

Трубні звуки, Альбрехт Дюрер

Услід за цим лунають трубні звуки кожного із семи ангелів, після чого починаються різні лиха. Спочатку гине третя частина рослин, потім – третя частина риб та інших морських істот, потім слідує отруєння річок і водних джерел. Падіння на землю граду і вогню, палаючої гори і зірки, що світиться, мабуть, образно вказує на величезні розміри цих лих. Чи не являється це пророцтвом про глобальне засмічення і знищення природи, яке спостерігається в наші дні? Якщо так, то екологічна катастрофа провіщає пришестя антихриста. Усе більше оскверняючи в собі образ Божий, люди перестають цінувати і любити створений Ним прекрасний світ. Своїми відходами вони забруднюють озера, річки і моря; розлитою нафтою засмічують величезні природні простори; знищують ліси і джунглі, винищують багато видів звірів, риб і птахів. Від отруєння природи хворіють і гинуть як самі винні, так і безневинні жертви їхньої жорстокої пожадливості. Слова: “Ім’я цієї зірки “полин”; і третя частина вод стала, як полин, і багато з людей померло від вод, тому що вони стали гіркі” (Одкр. 8:11) нагадують Чорнобильську катастрофу, бо “чорнобиль” – це різновид полині. Але що означає враження третьої частини сонця і зірок та їх затьмарення? (Одкр. 8:12[6]) Очевидно тут йде мова про забруднення повітря до такого стану, коли сонячне і зоряне світло, досягаючи землі, здається менш яскравим. (Так, наприклад, унаслідок забруднення повітря небо в Лос-Анджелесі зазвичай виглядає брудно-коричневим, ніччю ж зірок над містом майже не видно, за винятком найяскравіших).

Оповідання про сарану (п’ята труба (Одкр. 9:1-11)), що вийшла з безодні, свідчить про посилення бісівської сили серед людей. Очолює її “Аполліон”, що означає “згубник” – диявол. По мірі того, як люди своєю невірою і гріхами втрачають благодать Божу, духовну порожнечу, що утворюється в них, все більше заповнює бісівська сила, яка мучить їх сумнівами і різними пристрастями.

Апокаліптичні війни

Битва Ангелів, Альбрехт Дюрер

Труба шостого ангела приводить до руху величезне військо за річкою Євфрат, від якої гине третя частина людей (Одкр. 9:13-21[7]). У біблійному уявленні річка Євфрат означає рубіж, за яким зосереджуються ворожі Богові народи, які загрожують Єрусалиму війною і винищуванням. Для Римської імперії річка Євфрат служила захистом від нападу східних народів. Дев’ятий розділ Апокаліпсису написаний на тлі жорстокої і кровопролитної юдео-римської війни 66-70 років нашої ери. Ця війна мала три фази (От. 8:13)[8]. Перша фаза війни, в якій Гасіус Флор очолював римські війська, тривала п’ять місяців, з травня по вересень 66 р. (п’ять місяців сарани, Одкр. 9:5,10[9]). Незабаром почалася друга фаза війни, з жовтня по листопад 66 р., в якій сирійський губернатор Цестій очолював чотири римські легіони (чотири ангели біля річки Євфрат, Одкр. 9:14). Ця фаза війни була особливо нищівною для євреїв. Третя фаза війни, під проводом Флавіана, тривала три з половиною роки – з квітня 67-го по вересень 70-го р. і закінчилася знищенням Єрусалиму, спалюванням Храму і розсіянням полонених юдеїв по території Римської імперії. Ця кровопролитна римо-юдейська війна стала прообразом жахливих війн останніх часів, на які вказував Спаситель у Своїй бесіді на Елеонській горі (Мф. 24:7[10]).

Подальші розділи Апокаліпсису описують усі війни останнього часу, які посилюються (Одкр. 11:7[11]; 16:12-16[12]; 17:14[13]; 19:11-19[14] и 20:7-8[15]). При цьому слід враховувати, що опис апокаліптичних війн має ознаки реальних війн, але зрештою стосується духовної війни, а власні імена і числа мають образне значення. Так апостол Павло пояснює: “Наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних” (Еф. 6:12). Назва Армагеддон складена з двох слів: “Ар” (єврейською – рівнина) і “Мегиддо” (місцевість на півночі Святої Землі, біля гори Кармил, де в давнину Варак розгромив військо Сисари, а пророк Ілля винищив більше п’ятисот жерців Ваалових)  (Одкр. 16:16[16] й 17:14[17]; Суддів 4:2-16; 3 Царств 18:40). У світлі цих біблійних подій Армагеддон символізує перемогу Христом богоборчих сил. Імена Гог і Магог у 20-му розділі[18] нагадують пророцтво Єзекиїля про нашестя на Єрусалим незлічених полчищ під проводом Гога із землі Магог (на півдні Каспійського моря) (Єз. 38-39 розділи; Одкр. 20:7-8). Єзекиїль відносить це пророцтво до месіанських часів. В Апокаліпсисі осаджений полчищами Гога і Магогу “стан святих і місто улюблене” (тобто Церква) і винищування цих полчищ небесним вогнем потрібно розуміти в сенсі повної поразки богоборчих сил, людських і бісівських, Другим пришестям Христовим.

Що ж до фізичних лих і покарань грішників, які часто згадуються в Апокаліпсисі, то тайновидець сам пояснює, що Бог попускає їх для напоумлення, щоб привести грішників до покаяння (Одкр. 9:21[19]). Але апостол із скорботою зазначає, що люди не послухають заклик Божий, будуть далі грішити і служити бісам. Вони, як би “закусивши вудила”, мчать до власної загибелі.

Видіння двох свідків (Одкр. 11:2-12)

10-й і 11-й розділи займають проміжне місце між видіннями 7-ми труб і 7-ми знамень. У двох свідках Божих деякі святі бачать старозавітних праведників Еноха та Іллю (чи Мойсея та Іллю). Відомо, що Енох і Ілля були взяті живими на Небо (Буття 5:24[20]; 4 Царств 2:11[21]), і перед кінцем світу прийдуть на землю, щоб викрити брехливість антихриста і закликати людей до вірності Богові. Кари, які ці свідки наведуть на людей, нагадують чудеса, здійснені пророками Мойсеєм та Іллею (Вихід 7-12 розділи; 3 Царств 17:1[22]; 4 Царств 1:10[23]). Очевидно, два свідки в Апокаліпсисі символізують і других свідків Христових, які поширюють Євангельську звістку у ворожому язичницькому світі і нерідко закінчують своє життя мученицькою смертю. Слова “Содом і Єгипет, де і Господь наш був розіп’ятий” (Одкр. 11:8), вказують на місто Єрусалим, в якому постраждав Господь Ісус Христос, багато пророків і перші християни. (Дехто припускає, що за часів антихриста Єрусалим стане столицею всесвітньої держави).

  1. Значення Апокаліпсису та інтерес до нього
  2. Час, місце і мета написання Апокаліпсису
  3. Зміст, план і символіка Апокаліпсису
  4. Листи до семи церков (2-3 розділи)
  5. Видіння небесного Богослужіння (4-5 розділи)
  6. Зняття семи печатей. Видіння чотирьох вершників (6-й розділ)
  7. Сім труб. Збереження обраних. Початок природних лих (7-11 розділи)
  8. Сім знамень (12-14 розділи). Церква і царство звіра
  9. Звір, що вийшов з моря, і звір, що вийшов із землі (13-14 розділи)
  10. Сім чаш. Посилення богоборчої влади. Суд над грішниками (15-17 розділи)
  11. Суд над Вавилоном, антихристом і лжепророком (18-19 розділи)
  12. 1000-річне Царство святих. Суд над дияволом (20 розділ). Воскресіння мертвих і Страшний суд
  13. Нове Небо і нова Земля. Вічне блаженство (21-22 розділи)
  14. Висновок

[1] І сказано було їй, щоб не робила шкоди траві земній й ніякій зелені, і ніякому дереву, а тільки одним людям, які не мають печаті Божої на чолах своїх.

[2] І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мерзотами, що звершуються серед нього, зроби знак.

[3] Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад.

[4] І коли Він зняв сьому печать, настала безмовність на небі, десь на півгодини.

[5] І прийшов інший ангел, і став перед жертовником, тримаючи золоту кадильницю; і дано було йому багато фіміаму, щоб він з молитвами всіх святих поклав його на золотий жертовник, що перед престолом.

[6] Четвертий ангел затрубив, і уражена була третя частина сонця і третя частина місяця, і третя частина зірок, так що затьмарилася третя частина їх, і третя частина дня не була світла – так само, як і ночі.

[7] І звільнені були чотири ангели, приготовані на час і день, і місяць і рік для того, щоб умертвити третю частину людей.

[8] І бачив я і чув одного ангела, який літав посеред неба і говорив гучним голосом: горе, горе, горе тим, що живуть на землі, від останніх трубних голосів трьох ангелів, які будуть трубити.

[9] І дано їй не вбивати їх, а тільки мучити п’ять місяців; і муки від неї подібні до мук від скорпіона, коли ужалить людину… у неї були хвости, як у скорпіонів, і у хвостах її були жала; влада ж її була – шкодити людям п’ять місяців.

[10] Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях.

[11] І коли вони закінчать свідчення своє, звір, що виходить з безодні, битиметься з ними, і переможе їх, і вб’є їх.

[12] Шостий ангел вилив чашу свою у велику ріку Євфрат: і висохла в ній вода, щоб готовий був шлях царям від сходу сонячного. І бачив я, що виходять з уст дракона, і з уст звіра, і з уст лжепророка три духи нечисті, подібні до жаб: це – бісівські духи, що творять знамення; вони виходять до царів землі усієї вселенної, щоб зібрати їх на битву в оний великий день Бога Вседержителя.

[13] Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над владиками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні.

[14] І побачив я відкрите небо, і ось кінь білий, і Той, Хто сидить на ньому, називається Вірний і Істинний, Який праведно судить і воює… І побачив я звіра і царів земних, і воїнства їх, зібраних, щоб битися з Тим, Хто сидить на коні, і з воїнством Його.

[15] Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде звільнений з темниці своєї і вийде спокушати народи, які знаходяться на чотирьох кутах землі, Гога і Магога, і збирати їх на битву; число їх як пісок морський.

[16] І він зібрав їх на місце, яке по-єврейськи зветься Армагеддон.

[17] Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над владиками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні.

[18] Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде звільнений з темниці своєї і вийде спокушати народи, які знаходяться на чотирьох кутах землі, Гога і Магога, і збирати їх на битву; число їх як пісок морський.

[19] І не розкаялися вони у вбивствах своїх, ні в чародійствах своїх, ні у розпусті своїй, ні в крадіжках своїх.

[20] І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його.

[21] Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо.

[22] І сказав Ілля пророк, фесвитянин, із жителів галаадських, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом.

[23] І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його.