Любити себе по-справжньому

В науках Ісуса Христа можемо відкрити для себе глибоку життєву мудрість і сенс, якщо поєднати їх між собою. Коли поєднати сьогоднішнє Євангеліє з уривками Євангелій попередніх неділь, тоді зможемо відкрити глибше його значення.

Чудесним розмноженням п’яти хлібів, урятуванням Петра на морі, прикладом доброзичливого і терпеливого господаря винограднику Господь старався пробудити в нас віру і запрошував довіритися Йому.

Сьогодні Ісус хоче зміцнити наш духовний зв’язок з Богом заповідями любові Бога і ближнього. Гляньмо спочатку на спосіб побудови заповідей любові: на першому місці є заповідь любити Бога всім серцем, потім заповідь любити ближнього і вкінці заповідь любити себе самого. Заповідь любити Бога є на першому місці не тому, що Бог є всемогутній і Йому треба віддавати славу, а тому, що Бог є джерелом любові і найбільшим добром для нас і в Нього людина може знайти дар правдивої любові. На другому місці Господь поставив заповідь любити ближнього, бо він має бути для нас знаком любові Бога до нас, і нашої любові до Бога. Любов ближнього є екзаменом власної любові, нагодою перевірити якість любові себе самого, її готовність ділитися добром з ближніми і служити їм. А справжня любов себе є тоді, коли Божа любов наповнює наше серце і життя, освячує душу.

Ще одна важлива річ, що Бог дав лише дві заповіді: любити Бога і ближнього, а немає окремо заповіді любити себе самого. Він поєднав заповідь любити себе і ближнього в одну заповідь. Правдива любов проявляє себе лише у спільноті, як подібно сам Бог є спільнотою Отця, Сина і Святого Духа.

Бог поділився Своєю любов’ю, коли створив світ, і зокрема людину. Подібно і людина перебуває у любові, коли ділиться нею з іншими. Друга заповідь любові побудована у цікавий спосіб: Бог не каже люби себе і люби ближнього, а люби ближнього, як себе самого. Він об’єднав ці заповіді в одну заповідь любові ближнього. Саме у нашій любові, ставленні до ближніх проявляється любов себе самого. Як люблю ближніх, так я люблю себе самого.

Любов себе є правдива, коли несе славу Богу і добро ближнім. Апостол Павло навчає: „Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу” (1Кор. 10:31). Якщо любов себе проявляється у курінні, випивках, нечистоті, розкошах, моді, косметиці, який вплив вона має на мої відносини з Богом, яке добро несе ближнім? – Ніякого. Христос каже: „Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф. 25:40). Якщо моя любов себе не приносить добра ближнім, тоді вона є самолюбна.

Любов завжди пов’язана з конкретним матеріальним чи духовним добром. Людина любить себе, коли має певне добро, достаток і отримує від них користь, приємність для себе. Але якщо ця користь є тільки для себе, то це вже самолюбство.

Любити себе, це бажати собі добра. Правдива любов себе є тоді, коли добро, яке людина вважає проявом любові до себе, приносить користь для тіла і для душі. Якщо дане добро не приносить користі, особливо для душі, а навіть шкодить їй, тоді така любов себе неправдива, бо хто справді любить себе, той не буде чинити собі найменшої кривди, а тим більше своїй душі і спасінню.

В кожного з нас є почуття, потреба любові, проте сьогодні багато людей у світі відчувають брак любові ближніх до себе. Щоб дерево вродило плоди, треба спочатку його посадити. Подібно є і з любов’ю, щоб мене любили ближні, потрібно спочатку мати ту любов у собі і дарувати її іншим, а тоді отримаю любов у відповідь, як нагороду за свою любов до них. Христос каже про це так: „Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм” (Мф. 7:12).

Сучасний світ наполегливо пропонує людям любов до себе у вигляді матеріальних речей, та навіть насильно нав’язує їх різною рекламою: наполегливо переконує, що немає свята без алкоголю; що дані ліки вилікують хвороби і вчинять людину і життя повноцінними; тільки ці прикраси чи косметичні засоби дадуть людині найвищу вартість і справді зроблять її щасливою. Насправді все це один великий і підступний обман диявола. Якщо Бог створив людину, то без Бога вона ніколи не буде щасливою і не відчує правдивої любові у житті.

Як бачимо, християнська любов полягає не у словах, а в ділах, тож наслідуймо приклад Спасителя, любімо своїх ближніх, будьмо милосердними до них, не очікуючи навіть на їхню подяку, а наш Небесний Отець щедро за це нагородить нас! Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 15 неділя після П’ятидесятниці