Неочікувана радість

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Як ви всі добре знаєте, свято Різдва Пресвятої Богородиці – це перше свято церковного року.

Що йому передувало? Сум і скорбота, сум Йоакима і Анни, які вже не сподівалися отримати Божу втіху, не сподівалися мати дітей. Але на старості літ до них несподівано прийшла неочікувана радість, у них народилася Дочка, яку вони назвали Марією.

Так само потім народився Іоанн Хреститель, у батьків, які вже не сподівалися мати дітей. І в Старому Завіті не раз було так: немовля Мойсей мав загинути, але мати, рятуючи, поклала його в кошик і пустила течією ріки, кошик винесло до берега і його знайшла дочка царя, яка згодом Мойсея виховала.

Так буває не лише в церковній історії, але і в людському житті, коли, здавалося б, усе вже рухнуло, сподіватися вже немає на що, по-людськи міркуючи, усе пропало. Але от саме тоді і приходить милість Божа, любов Божа. Вона приходить як неочікувана радість, неочікувана  втіха, неочікувана для нас допомога.

Тому в це свято ми всі, хто прийшов і приніс свої болі, свої негаразди, свої тягарі та випробовування, сповнюємося надією, ми знаємо, що якими б не були скрутними часи, попри все Господь піклується про нас. Тому ми сповнені надіями, сповнені сподіваннями, що Господь не залишить нас, що Він підтримає нас. І ми вдячні Йому за ту неочікувану радість, яку Він нам дає, щоб ми не впали, не заблукали, не знемогли на нашому життєвому шляху. Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Різдво Пресвятої Богородиці