Примножувати таланти

Євангельські розповіді, якими Ісус промовляє до нас кожної неділі, мають за мету виховати в нас певні риси духовного життя: пробудити живу віру, зміцнити надію, розпалити любов, утвердити довір’я Божому провидінню, додати мужності, відваги, ревності у духовному житті.

Притча Ісуса Христа про таланти дає нам можливість побачити, як ми відповідаємо на ті Божі старання запевнити нам життя вічне, чи ми належно використовуємо всі, дані нам Богом можливості, щоб здобути Божі дари, Божу любов, ласку потрібну для освячення і спасіння душі.

Слово талант має багато значень. Воно означає не тільки певні дари, а й можливості їх здобути. Цих можливостей є два види: коли ми перемагаємо зло, або творимо якесь добро. Таких можливостей у нашому житті є багато. Адже ласку освячення ми отримуємо не тільки у молитві чи у Святих Тайнах, а також через добрі вчинки любові і милосердя до ближніх. Коли ми зазнаємо у житті різні терпіння, упокорення, чи хтось потребує якоїсь нашої допомоги – матеріальної, фінансової чи духовної, кожна така життєва ситуація, хрест щоденного життя, є для нас Божим талантом, нагодою стати щасливішими. А це стає можливе тоді, якщо ми вміємо побачити у них якесь добро для себе, особливо духовне добро для своєї душі, примножити або здобути якусь нову ласку для себе, нагоду послужити Христові. Про це згадує Спаситель у Своїй мові про Страшний суд: „Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Менезробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф. 25:34-36,40). Якщо б кожну таку нагоду люди використали у житті, ми були б набагато щасливіші, і світ став би добрішим.

Що ж не дозволяє нам користати з таких нагод, примножувати таланти Божої ласки – це слабкість нашої віри і певне самолюбство. Люди часто дивляться на різні життєві випробування через призму справедливості або тілесної вигоди, тому відкидають те, що порушує їхні амбіції, не приносить добра для їхнього тіла, для земного життя. Вони не бачать їх, як нагоду зустрітися з Христом, послужити Йому, виявити Йому свою любов через ближніх. Як люди часто реагують на різні випробування: А за що мені це? Що я злого зробив? Чому мене так зневажають?

Коли б християни дивилися і оцінювали різні випробування очима віри, бачили в них можливість послужити Христові, отримати якесь добро для своєї душі, для вічності, вони б радо терпіли, прощали, щоб мати щастя вічне з Господом. Такий підхід до випробувань допомагає їм знаходити в собі силу терпеливості, покори, прощення кривди, бо хто справді дбає про щастя вічне і служить Христові, той отримує від Бога таланти – захист від зла і силу бути вірним Йому. Тих слуг, котрі примножили отримані таланти, господар називає добрими і вірними слугами: „Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого” (Мф. 25:21). Бо тільки той, хто вірно виконує свої обов’язки, отримує нагороду: „Коли ми з Ним померли, то з Ним і оживемо; коли терпимо, то з Ним і царювати будемо; коли відречемося, і Він відречеться від нас” (2 Тим. 2:11,12) – запевнює нас святий Павло.

За прикладом апостола Павла наповнюймо себе світлом віри і жертовної любові, щоб вміло використати у житті кожен талант, який Бог нам дає, і в нагороду отримати талант вічної радості і щастя разом з Ісусом Христом у Царстві Небесному. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 16 неділя після П’ятидесятниці