«Візьми свого хреста…»

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Господь каже нам про найголовніше, про той шлях, йти яким Він нас закликає. Шлях Христовий – єдиний Шлях Життя, бо всі інші шляхи – шляхи людські. Люди багато що пізнали, багато що завоювали, люди здолали хвороби, проникли в далекі, ледве доступні місця, спускалися на дно морське і піднімалися високо над землею. Але це не зробило людей кращими, щасливішими. І ми розуміємо, чому Господь каже ці слова: «Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?» (Мк. 8:36). Подумайте про це: чого б людина не досягла, якщо душа її в цей час не збагачується, не ушляхетнюється, не прояснюється, – усе буде марно. І ми зараз розуміємо це добре, дивлячись навколо себе, знаючи, що навіть матеріальне благополуччя не може зробити людей кращими. Потрібно, щоб дух оживотворявся Божою правдою – тоді людина буде щаслива.

Ви скажете: «Адже як давно Христос Спаситель проголосив життя істинне. Чому ж люди шукали істину в інших місцях і потім рано чи пізно терпіли гірку поразку, знаходячись у дорозі? Чому досі могутня євангельська істина ще так мало зробила в серцях людей, і навіть у серцях віруючих людей?» Бо Господь, незримо залишившись на землі, хоче, щоб вісниками Його святого Євангелія були Його учні і учениці, тобто ми з вами, люди, які носять на грудях хрест, називаються християнами і християнками. І тому Він каже: «Хто сповідує Моє ім’я перед цим світом, того і Я сповідую перед Отцем Моїм небесним і ангелами Божими» (див. Мк. 8:38). І ще Він каже: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16).

І якщо ми з чесністю, із справедливістю поставимося до себе, то побачимо, що саме в нас причина того, що сила Євангелія не діє у світі так, як вона могла б діяти, якби ми були справжніми християнами, повними віри, сили духу, надії на Господа і любові до людей, і, звичайно, до Нього. Ми цього світові не показали, не явили і опинилися в тих же самих тенетах, в яких живе світ. І коли ми з вами приходимо на сповідь, ми, на жаль, каємося в тих же гріхах, до яких схильні всі люди, – тим самим ми виявляємо своє безсилля, свою неміч, свою негідність.

Передусім Господь каже: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34). Як важко людині зректися себе, адже ми, навіть до Господа звертаючись, думаємо про те, щоб отримати для себе вигоду. Якщо Його полюбити по-справжньому, наше життя буде іншим. «Візьми свій хрест», а хрест – це означає служіння, а не просто труди, печалі і хвороби. Труди, і печалі, і хвороби і в тварин бувають. Але хрест несе тільки свідома людина, яка працює заради ближнього. «За Мною йди» – це означає вчитися жити в Господа.

І якщо сьогодні при світлі Євангелія ми самі здійснимо над собою суд, ми всі визнаємо, що ми негідні, що ми виявилися перешкодою на шляху справи Божої. Визнаючи це з гіркотою, ми не повинні впадати у відчай. І тому Хрест Господній підноситься сьогодні над головами віруючих.

«Так, Мої чада, – каже Господь, – ви дійсно пішли від Мене, ви дійсно не йшли Моїм шляхом, ви і всі покоління не виявилися гідними Моїй любові. Але Моя любов, любов Божа, покриває і поглинає ваші гріхи. Я не відкидаю вас, а всіх знову і знову з нескінченним терпінням Своєї батьківської любові кличу до Себе. Встаньте переді Мною так, щоб Мій Дух міг на вас діяти». Встаньте так, щоб Він проник у ваше серце, схиліться перед Ним так, щоб відчути благоговіння, зверніться до Нього так, як ніби дійсно живий Христос поряд з вами і простягає вам руку. Адже так і є, тільки в цьому наша сила.

Тепер ми з вами знаємо, що в нас самих немає ніякої сили, що тільки Господь її дає, і через нашу неміч, всупереч нашій негідності велика справа Христова буде здійснюватися на землі. Явлення Його любові і дія Його Духа триватиме на землі, всупереч нашій недосконалості, бо любов Христова обіймає усіх. Світло Христове освічує всіх, як сонце, яке світить на праведних і на неправедних, так світить на нас Господь. Але сьогодні ми проситимемо Його і казатимемо перед образом Хреста: «Господи, Твоя кров на нас, Твоя кров спокутна омила нас. Ми знаємо, що ми, як пил, як порох земний. Ми нічого не змогли зробити так, як Ти хотів, ми мертві. Але Ти нас воскресиш». На це ми сподіваємося, перед цим ми знову набуваємо упевненості, але упевненість не в собі, а в Ньому, Який оживляє померлого, піднімає його і залучає до себе. Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Неділя по Воздвиженню