«Ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали»

Чудесний улов риби, Рафаель Санті

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

В уривку з Послання до Коринф’ян, яке ми читали сьогодні за літургією, апостол Павло пише своїм адресатам: «Хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне» (2Кор. 9:6), а Господь наш Ісус Христос каже Своїм учням: «Один сіє, а інший жне. Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю» (Ін. 4:37,38). І виходить, що інший раз пожинати доводиться плоди чужої праці. Це вірно не лише відносно доброго сіяння, але і – куколів. Недаремно пророк Єремія каже: «Батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома» (Єр. 31:29). Бо кожен з нас наслідує рівно добре і зле від попередніх поколінь. Це означає, що і в наших руках виправдання чи засудження наших предків, бо і від нас залежить, що у своїй історії ми примножили, а що покрили своїм покаянням.

Грішна людина щедро сіє один лише гріх, а гріх має властивість води: він вільно протікає через вічкі мереж, нічого не залишаючи в неводі душі, тому можна «працювати всю ніч», а можна – і усе життя, ганяючись за примарами і обманками гріха, щоб наприкінці нарешті виявити, що душа – порожня і нічим їй затвердитися у блаженній вічності, нічим їй, бідній, виправдати своє безглузде існування на землі. Тому не дозволятимемо обманювати себе солодкоголосим пропагандистам батька «неправди» (Ін. 8:44), які намагаються запевнити нас у тому, що сенс життя – у самому житті, тобто не потрібно шукати в ньому мети, немає її там! Вони, дрібні біси, сподіваються, що ми дійсно повіримо, що сенс занурення мереж у воду полягає зовсім не в ловлі риби, а в тому, що ніби сам цей процес – на рідкість приємне проведення часу!

Ні, нас не обдуриш! Ми знаємо, що безцільне життя, безглузде існування не може тривати достатньо довго. І рибалки Галилейські не стали б намагатися ловити рибу в безживних водах Мертвого моря, де не знайдеш не лише жалюгідну кільку, але і крихітну інфузорію якусь. Дивує інше: знаходяться ж люди, що упираються у своєму запереченні сенсу життя, а значить – і Бога! Живуть же, і часом навіть процвітають, щиро переконані в тому, що головним принципом життя має стати безумне твердження: «Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!» (1Кор.15:32)! Те, що Бог їх терпить, зовсім не диво, бо «любов довготерпить» (1Кор.13:4), і Той, Хто молився за Своїх катів, напевно, пожаліє і цих сліпих. Самі вони як живуть? Без мети, без сенсу, без Бога – хіба це не пекло вже тут, у цьому житті? Це які ж зусилля необхідно докласти, щоб переконати себе і інших у тому, що безглузде опускання невода у воду і дозвільне виймання його звідти і є головна справа життя! «Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали» (Лк. 5:5).

Так можна було працювати і не одну ніч і не дві. Проте варто було лише Христу увійти до човна, варто було Йому надати нове значення цьому знаряддю, призначеному, здавалося б, виключно тільки для лову риби, як рутинне людське заняття отримало новий вимір, нову глибину. Адже істотне значення має не те, що ми робимо, а те, для чого ми це робимо. Є така притча: троє носять важке каміння. Запитують у першого: «Що це ти робиш?» – «Не бачиш, каміння тягаю», – відповідає він. Другий на те ж саме питання заявив, що він таким чином заробляє собі на життя, а третій відповів: «Ми будуємо храм!»

Таким чином, можна займатися будь-якою справою: замітати вулиці чи вчити дітей, писати вірші чи вирощувати помідори, будувати космічні кораблі чи упаковувати цукерки в різноколірні коробки, – будь-яка діяльність людини матиме сенс і вічний вимір, будь-які зусилля не пропадуть у безодні смерті, якщо одночасно з цим кожен з нас «ловитиме людей»! «Ловити людей» зовсім не означає – приставати на вулиці до перехожих і, за словом Спасителя, «кидати перли» (див. Мф. 7:6), пхаючи їм журнальчики з «душеспасенними» статтями. Не так виконується християнами Божий заповіт: «Йдіть, навчайте всі народи» (Мф. 28:19). Головна справа кожного з нас – жити і працювати так, щоб, дивлячись на християн, люди згадували про Бога, щоб вони розуміли, що життя – нескінченне і осмислене, і що завдання людини – роздивитись у безформній купі каміння прекрасний храм!

Якщо відмовитися від ідеї безсмертя, якщо забути про вічне призначення людини, тоді безглуздо ловити рибу: вона все одно буде з’їдена чи протухне. Тоді немає чого замітати вулиці, бо їх неодмінно знову вкриє пил.

«Суєта суєт» (Еккл. 1:2) життя людське, «суєта суєт» усі його зусилля і з лову риби, і з будівництва ракет, і з виховання дітей, якщо ми не готові разом з апостолами «залишити все» (див. Лк. 5:11) і піти за своїм Господом, ставши «ловцями людей». Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: 18 неділя після П’ятидесятниці