«Бог відвідав народ Свій»

«Бог відвідав народ Свій» (Лк 7:16)… Дієслово Ἐπεσκέψατο / epeskepsato (від επισκεπτομαι / episkeptomai – зглянутися, відвідати ) в євангеліста Луки означає щедрі та милосердні відвідини Богом Свого народу. Це саме слово Лука двічі вживає в радісному гімні-пророцтві Захарії – батька Івана Хрестителя (1:68: «Благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому»; 1:78-79: «З ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід з неба, просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру»).

«Бог відвідав народ Свій»… Всі чотири євангелісти свідчать про невимовний зміст цих слів, сповненням яких є ціле життя Христа. Воплочення в простій убогій родині; укрите скромне життя до тридцяти років у Назареті; спокуси в пустелі; прихід на Йордан щоб солідаризуватись з народом, який відчуває свою віддаленість від Бога; життя повне служіння, молитви та постійного співстраждання; нерозуміння учнів та неприйняття власною родиною та релігійною елітою; зрада найближчими друзями; боріння в Гефсиманії; очорнення, несправедливий суд, знущання й катування; відречення Петра; розп’яття посеред розбійників; крик на хресті «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?», – як свідчення страшенної самотності та залишення Богом; смерть на хресті; погребіння; зішесття в пекло…

Єдинородний та єдиний Син Небесного Отця та єдиний Син Марії навідався до Своїх людей до тієї міри, що пройшов крізь найстрашніші й найвіддаленіші закутки людської самотності та страждання, а потім славно Воскрес, вчинивши тим самим найважливіший остаточний Вихід для кожного з нас, до слави життя майбутнього віку.

До простої ж жінки з маленького галилейського містечка Наїн, яка будучи вдовою ще й втратила єдиного сина, Він зглянувшись підійшов і тихо, але впевнено сказав: «Не плач». Потім сказав до її мертвого сина: «Встань!». Лука засвідчує, що тільки на одне слово Ісуса мертвий підвівся. Уся Біблія засвідчує нам унікальну силу цього Слова: цим самим Словом, яким Ісус зціляв, воскрешав та давав надію, Бог створив світ (Пс. 32:6), підтримує світ (Євр. 1:3) та буде судити світ у час Повернення Ісуса (Ін. 12:48), яке Новий Завіт називає Парусією.

Юнак з Наїну, як і Лазар, якого воскресив Ісус (Ін. 11), повернулися до звичайного життя, щоб колись знову померти. Тільки Сам Ісус Воскрес, щоб ніколи вже не вмирати. Тому через віру в Ісуса, ми віримо, що навіть померши житимемо, а в часі Його повернення розділимо разом з Ним славу Його воскресіння та життя майбутнього віку.

Таке ж співчуття та милосердя, про які чуємо в читанні цієї неділі, Бог відчуває до кожної людини. Ці самі слова, якими Ісус звернувся до жінки та її мертвого сина, через спогад Церкви у Євангелії, Він звертає до мене і до Тебе в цю неділю…

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: 20 неділя після П’ятидесятниці