Роздуми про виховання у світлі свята Введення

У сьогоднішнє свято згадуємо подію із життя Богородиці, як її батьки Іоаким і Анна привели свою дочку Марію, коли їй виповнилося три роки, у Єрусалимський храм для подальшого виховання, сповняючи цим свою обітницю перед Богом. Ця подія стала важливою у духовному житті Церкви.

Подія введення в храм Пресвятої Богородиці порушує важливе питання духовного життя – виховання. Напевно немає на землі людини, котру не турбувало б питання особистого виховання, виховання своїх дітей, родичів. Роздумуючи над темою виховання, можна багато говорити і писати. Хочу поділитися з вами, дорогі читачі, кількома своїми думками щодо теми виховання.

Коли говоримо про виховання, то варто пам’ятати, що це справа не тільки дитячого садка, школи чи вищого навчального закладу. Виховання людини не обмежується тільки до певного періоду її життя: дитинства, молодості. У дитинстві особа отримує певні настанови людські і релігійні для правильної побудови свого життя. Проте ці засади потрібно утверджувати і розвивати у подальшому житті, поглиблювати їхнє розуміння, щоб вони допомагали особі ставати повноцінною людиною і християнином. Тому все людське життя – це постійний процес виховання, зміна, котра відбувається не в один момент і нараз, а поступово, крок за кроком, бо не можливо змінити все в людині за один момент, все пізнати і зрозуміти зразу. На все потрібен час. Бо життя людини час від часу змінюється, змінюються певні обставини, наприклад діти стають дорослими, одружуються, створюють свої сім’ї, ми пізнаємо часом нові речі, вивчаємо їхнє значення, вчимося користуватися ними, застосовувати у житті. А це потребує праці, зміни мислення і постави у житті.

Коли говорити про виховання людське і зокрема релігійне, то варто звернути увагу ще на кілька важливих речей, які можуть допомогти нам вчинити успішною нашу виховну працю.

– Найперше між вихователем і вихованцем повинен існувати діалог, взаємне порозуміння, розуміння один одного. Вчитель, вихователь повинен час від часу звертати увагу на те, чи його учень має достатньо можливостей засвоїти інформацію, котру йому подають, чи добре розуміє її значення, її користь і роль у житті. Брак взаємного порозуміння між батьками і дітьми чинить працю батьків малоефективною, а діти отримують дуже мало користі від цього. Це подібне до розмови двох різних іноземців, котрі не знають і не розуміють мови один одного. Чи зможуть вони порозумітися між собою, коли говорять різними мовами? Напевно, що ні, бо не знають значення слів чужої мови. Тільки знання мови свого співбесідника допоможе їм зрозуміти один одного.

– У релігійному вихованні варто дотримуватися також такого простого правила: спочатку людину треба провадити, навертати до Бога, а потім до Церкви. Часто у житті є так, що батьки привчають дітей до певних обов’язків, але замало пояснюють, як правильно їх виконувати і для чого. Дитині, дорослій людині треба спочатку допомогти пізнати, зрозуміти, відчути потребу Бога в особистому житті через приклад Христа. А коли людина особисто пізнає Бога, збудує з Ним зв’язок віри і любові, тоді Христос сам приведе її до Церкви, яка стане для неї певною, надійною дорогою, скарбницею засобів в дорозі до Бога.

Присутність християнина у храмі на Богослужінні, участь у Святих Тайнах має бути знаком його зв’язку віри і любові з Богом. Доки людина не зустріне особисто Бога у своєму житті, не відчує потреби Бога і Його ролі, як єдиної основи в побудові щасливого особистого життя, вона не зрозуміє і не відчує потреби Церкви, християнських обов’язків, які мають бути проявом її зв’язку з Богом і дорогою до Нього.

Згадуючи введення Пресвятої Богородиці у Єрусалимський храм, просімо ревно Христа і Богородицю про дар мудрості і наполегливості у вихованні нас самих і наших ближніх, щоб ця праця приносила щедрі духовні плоди для більшого нашого духовного зросту, покращення життя і на більшу Божу славу. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Введення в храм Пресвятої Богородиці