Свято Введення і ми

Як спомин цього свята стосується нашого життя?

Людина хоче завжди знаходити відповіді на свої питання. І це добре. Завдяки цьому можливий прогрес і в науці, і в культурі загалом. Але це також стосується і справ віри. Ми би хотіли точно знати всі відповіді на питання, на які неможливо знайти остаточних відповідей. Передусім це стосується тайн віри. Вони тому і є тайнами, що людина не може повністю зрозуміти їхній сенс.

Ми намагаємось нашим недосконалим розумом наблизитись до розуміння, однак завжди маємо пам’ятати, що воно має свої межі. Але є і простіші питання. Наприклад, подробиці земного життя Ісуса і Марії завжди були цікавою темою як для фахових істориків, так і для пересічних вірних. Адже нам справді цікаво, як Ісус провів 30 років Свого життя, що робила Марія після зіслання Святого Духа.

Саме через це прагнення знати всі відповіді з’явилися апокрифи – побожні легенди, в яких знаходимо багато подробиць про життя Ісуса, Марії і Апостолів. Однак не все в них є вигадкою. В апокрифах також записано те, що Церква передає в усній Традиції.

Як же відрізнити одне від другого? На певно критерієм є літургія. Те, що Церква святкує в літургії є підтвердженням апостольської традиції у вірі всієї Церкви. Саме таким спомином є Введення в храм Пресвятої Богородиці. Про цю подію знаємо тільки з апокрифів, а на додаток є багато контраргументів, які суперечать історичності цього факту. Однак вже з VI століття Церква на сході святкувала цей день, а до західного календаря він потрапив тільки у 1372 році.

Літургійні святкування не стільки нам нагадують про події минулого, скільки передають істотну богословську думку. В істоті цього свята виражається правда, що Марія від початку свого свідомого життя обрала шлях повного присвячення Богу. Це рішення дозрівало в Її серці аж до моменту Благовіщення, підтвердження прийняття Богом цієї жертви життя Марії.

Її слова “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1:38) не були випадковою, емоційною реакцією на пропозицію Ангела. Це була свідома постава всього Її життя, завдяки якій Марія могла залишитися вірною Богу в найскладніші моменти свого життя, зокрема на Голгофі.

Отже, саме в такому ключі маємо переживати це свято, вшановуючи повне і свідоме присвячення Марії Богу. А також вчитися наслідувати Її приклад, жертвуючи Господу наші радощі і смутки, тривоги і турботи, у Ньому самому знаходячи джерело духовних сил для щоденної боротьби зі спокусами. Нехай і ми будемо вірними слугами Господніми за заступництвом і прикладом Марії, щоб разом з нею також отримати небесну нагороду. Амінь.

Автор: о. Станіслав Олешко

Усе по темі: Введення в храм Пресвятої Богородиці