Подяка Богові

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Старовинне передання розповідає нам про те, що престарілі Іоаким і Анна з дитинства присвятили свою Дочку Богові, і ми сьогодні святкуємо підготовку цього великого сосуду – Пресвятої Божої Матері. Коли батьки привели Її в храм, їм важко було, напевно, змиритися з тим, що мале Дитя розлучається з ними, розлучається з рідною домівкою і, присвячене Богові, віднині вже не належить своїм кровним близьким: віднині вже цілком вручена Господові. Але в той же час у них була радість, яка долала їх природне батьківське почуття, радість того, що вони виконали обіцянку, дану Богові.

Ви всі знаєте розповідь, яку ми згадуємо у свято Різдва Пресвятої Богородиці, про те, як Іоаким і Анна, будучи бездітними, благали Бога, просили про те, щоб Він дарував їм потомство і обіцяли, що народжене дитя буде цілком присвячене Богові.

І коли прийшов час, вони не стали відкладати, як ми часто з вами робимо, не стали коливатися, як ми часто з вами чинимо: у скрутну хвилину приносимо обіцянку Богові, говоримо багато що, готові виконати обіцяне, але коли минає біда, коли проходить потреба, ми забуваємо свої обіцянки і відкладаємо їх виконання.

Насправді ми всі подібні до Іоакима і Анни. Тільки на відміну від них, праведників, ми в більшості своїй обтяжені безліччю гріхів і відчуваємо своє безпліддя – безпліддя життєве, безпліддя добрих справ. Тому ми молимося про те, щоб Господь зробив нас здатними творити добро, щоб ми залишили після себе не просто потомство, але щось, зроблене на славу Божу.

І коли Господь відгукується на нашу молитву, ми забуваємо дякувати Йому. А Він відгукується завжди, бо Він вже позбавив нас від духовного безпліддя, позбавив від недуги страшного гріха силою Своєї крові, яка зняла з нас прокляття. Ніхто і ніколи не міг і не може цього зробити. Господь звільнив нас! Він нас зцілив, покликав у Своє Царство і печать прокляття і зла зняв з нас.

І яким б великими не були наші гріхи, сила крові Христової завжди пересилює, якщо тільки ми побажаємо, якщо тільки захочемо, якщо тільки всім серцем своїм будемо прямувати до Нього.

Так, Господи, Ти дав нам цю силу Духа! Як же ми віддячимо Тобі? Що ми принесемо Тобі в нагороду? От Іоаким і Анна пожертвували свою Дочку, розлучилися з Нею, щоб Вона служила при Храмі Божому, як свідчить Передання. А що можемо ми віддати, що треба Богові? Адже Йому належить усе, весь світ. Що ж таке дороге ми можемо Йому принести?

У Писанні Господь каже, звертаючись до людини: “Сину мій! віддай серце твоє мені” (Притч. 23:26). Ось те, що Богові ще не належить, те, що наше, те, що Він нам вільно віддав і чекає, чи захочемо ми своєю любов’ю віддячити Йому за Його нескінченну любов?

Кожна людина добре знає, як важливо отримати відповідь на любов. Нам це зрозуміло.

Розповідають: одного дня в дитячий будинок прийшли заможні люди. Вони хотіли взяти хлопчика на виховання. І вони стали йому говорити: підемо з нами, у нас прекрасний будинок, автомобіль, усі зручності, ти житимеш, ні про що не турбуючись. Хлопчик їх вислухав і сказав: “Якщо ви дасте мені і кімнату окрему, і книги, і іграшки, і машина кататиме мене, це мені не треба. Якщо ви за цим прийшли, то мені це не треба”. “А що ж тобі треба?” “Мені треба, щоб мене любили”, – відповів він.

Ось чого шукала дитяча душа. Втім, кожна душа людська передусім шукає цього! І Сам Господь може сказати, як сказало це дитя. Передусім Йому треба, щоб ми любили Його, любили всім серцем своїм, усією силою своєю, і всією думкою своєю. А любити – це означає виконувати заповіді Божі. Як радіє Господь, коли ми буваємо гідні імені християнина! Як радіє Він, коли ми з любові до Нього прагнемо тримати високо прапор християнської гідності. Коли люди, дивлячись на нас, можуть сказати: “Ось ці віруючі – вони кращі за нас, вони кращі за інших. Вони чесніші, добріші, правдивіші і справедливіші за інших”.

Ось тоді радіє Господь! Бо тоді Він бачить, що ми дійсно Його любимо і дотримуємося Його заповідей.

Так от, дорогі мої, якщо ми хочемо віддячити Спасителеві за те нескінченне, що Він нам дав, ми повинні постаратися любов’ю відповісти на любов, на Його добро відповісти добром, принесеним у світ, в якому ми живемо і де повинні і покликані виконувати Його святу волю. Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Введення в храм Пресвятої Богородиці