Чому нещасні люди

Запрошення на бенкет, Гарольд Коппін

Ісус Христос, навчаючи про Бога і про Царство Небесне, дуже часто використовував різні історії з людського життя у вигляді притч. Притча про весільну гостину добре відтворює реальність людського життя сьогодні. В ній можемо знайти відповідь на запитання: чому люди нещасливі?

Притча пригадує нам правду, що люди після гріхопадіння, часто шукають щастя у добрах світу, у славі, красі і задоволенні пристрастей тіла. Через перевагу тіла над душею, земного над вічним, людського над Божим, недбале виконання християнських обов’язків, створіння таким чином відкидає свого Творця, людина каже Богу ні: я не хочу Тебе слухати; Ти не будеш керувати мною; хто Ти такий, щоб вказувати мені, як жити, якими законами керуватися. Це ми бачимо у поведінці трьох осіб притчі, де кожен оправдовує себе земними речами: перший полем, другий волами, третій подружжям. Кожен з них оправдовує себе своїми самолюбними інтересами.

Причиною відкидання людиною Бога, нехтування Його законами є самолюбний погляд людини на себе і на життя. Людина відкидає Бога, не бажаючи жити за Його заповідями, бо стає власником себе, свого життя, свого тіла, кажучи до Бога: це моє життя, це моє тіло, це мої діти. Така особа каже до Бога: я хочу тої краси, якої я хочу, я краще знаю, що для мене добре, а що зле, що мені потрібно у житті. Такою поведінкою люди насправді люблять більше своє тіло, ніж безсмертну душу, більше себе, ніж Господа Бога.

Словами притчі про весільну гостину Ісус хоче показати нам, як люди легко позбавляють себе Божого щастя, відкидаючи Бога зі свого життя, як джерело правдивого щастя, через горде самолюбство. Відмовляючись жити за Божими заповідями, не бажаючи прислухатися до голосу Божої волі, Божого Слова людина такою поведінкою каже Богові ні, я Тебе не хочу, Ти мені непотрібен. Вона знаходить тисячу причин, щоб захистити пристрасті свого тіла і оправдати своє самолюбство. Кожна втеча від Бога, це насправді втеча від правдивого щастя, яке Бог пропонує мені. Таким чином люди неначе жартують собі з Богом, насміхаються з Нього, забуваючи повчальні слова апостола Павла: „Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне” (Гал. 6:7).

Притча про весільну гостину в богослужбових читаннях припадає на останні неділі Божого року. Ісус Христос словами цієї притчі хоче допомогти нам зробити короткий підсумок нашого життя, а зокрема стану душі, якості нашого зв’язку любові з Богом, щоб наставити нас на правдиву дорогу до добра і щастя.

Хто в неділі бере участь у Святій Літургії у своєму храмі, напевно часто чув слова Ісуса Христа: „Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам” (Мф. 6:33). А як є насправді в нашому житті, яке царство, якого Бога, яке щастя ми, люди, найперше і найчастіше шукаємо? Звичайно те, що є легше і ближче до тіла: здоров’я, робота, кар’єра, житло. Тому і недивно, що люди нещасливі, обминаючи в такий спосіб Господа Бога.

Коли Ісус збирав біля Себе слухачів, то одного разу сказав до них такі слова: „Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде” (Мк. 8:34). Запитаймо себе щиро: за весь час, що я ходжу до храму, слухаю проповіді, що я реально змінив на краще у своєму житті, чи позбувся я хоч однієї поганої звички, зрікся грішної пристрасті, щоб справді мати об’єктивну причину, надію на промінь щастя від Бога.

Роздуми над Євангелієм цієї неділі хочу завершити словами старозавітної Божої мудрості, викладеної у псалмі: „Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе” (Пс. 83:10-13). Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 28 неділя після П’ятидесятниці