Духовні наставники

Пророки Даниїл, Давид і Соломон

Невпинно біжить час і ми знову наближаємося до Різдвяних свят. Обмаль часу відділяє нас від цієї радісної події – народження нашого Спасителя Ісуса Христа. Добре пережиття цього свята потребує доброго приготування.

У цьому приготуванні Церква згадує пам’ять праотців, патріархів і пророків, тих, що заповідали прихід Месії. Та вони не лише заповідали прихід Месії, а й приготовляли народ до Його приходу словами своєї науки і прикладом, святістю життя. Приклад святих отців – це приклад віри, сильної волі і постійного чування.

Приготування до Різдва Христового, це передусім духовне приготування, внутрішня боротьба, як каже Господь: „Царство Небесне силою здобувається” (Мф. 11:12). Цю внутрішню боротьбу ми ведемо проти „старої людини”, на стороні якої стоять незліченні грішні схильності, це боротьба з пристрастями тіла. Ось деякі з них: непоміркованість у їжі, шкідливі звички, пустомовство, марнославство, нудьга, розчарування, лицемірство та багато іншого. Святий Іван Дамаскин навчає, що «… згідно святих отців, вісім помислів нападають на нас: перший – захланність (непоміркованість), другий – блуд, третій – жадібність, четвертий – печаль, п’ятий – гнів, шостий – розпука, сьомий – марнославство, восьмий – гордощі».

У цій боротьбі Христос пропонує нам різні духовні засоби: звернутись до читання Святого Письма, до щирої та палкої молитви. Однак власних духовних сил у цій боротьбі буває замало. Навіть якщо зібрати всі духовні сили, геройську рішучість і наснагу, то їх вистачає на дуже короткий час. Коли вичерпується сила нашої волі і можливості розуму, тоді нам потрібна стороння допомога, поміч духівника.

Пророк Єлисей

Такими порадниками завжди були духовні вчителі, наставники. „Духовний батько” знав шлях, яким можна досягти успіху. Завданням „духовного наставника” є не лише наказувати, вчити законів духовного життя, бо законодавцем завжди був, є і буде залишатися Христос. Його завданням є дати добрий приклад дороги до Бога.

Справа будь-якого духовного наставника – допомогти людині пізнати саму себе, пізнати можливості боротьби у собі, власну дорогу до Бога, допомогти зреалізувати усі таланти, що закладені в її душі Богом. Коли ж наставник намагається зробити людину подібною до себе, свого способу поведінки, то таке наставництво приречене на невдачу.

Кожна людина є особливим, цінним Божим творінням. У кожній людині Господь заклав Свої цінності і таланти, власну дорогу до Бога. І допомогти відкрити (побачити) їх у собі є справа будь-якого справжнього наставника.

Добрі духовні наставники завжди вчать того, що самі пережили. Вони ніколи не змушують робити інших того, чого самі виконати не можуть. Усі Святі Отці Церкви спочатку на собі випробували усе, чого вони навчають інших у своїх науках. Тому їх повчання такі цінні і завжди мають практичне застосування у реальному житті. Добрі духовні наставники завжди будуть вабити інших вчитися від них відкривати в собі шляхи, які ведуть нас до Бога, допомагають щедро наповнитися Божими дарами.

Щоб наша дорога до Бога була надійна і приготування до зустрічі з Ним успішне, користаймо у своєму духовному житті із порад і духовного досвіду „духовних наставників” – цього цінного скарбу Церкви, щоб наша духовна боротьба завжди вінчалася успіхами, а душа постійно була готова наповнитись Божою любов’ю. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Неділя святих праотців