Неділя святих Праотців

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Улюблені брати і сестри!

Сьогодні, за два тижні до свята Різдва Христового, наша Свята Православна Церква нагадує нам про його наближення і готує до гідної зустрічі з цім великим святом. У нинішній, перший підготовчий до свята тиждень вона згадує святих, що жили до Різдва Христового, – старозавітних пророків, і всіх благочестивих людей, які з вірою чекали пришестя Спасителя, від чого і ця неділя називається неділею святих праотців. Цим спогадом вона переносить нас думкою в часи старозавітні, в часи, що передували приходу обіцяного Богом Месії, і для нашого натхнення до морального самоочищення ставить перед нами цілий сонм великих праотців, що просіяли своїм богоугодним життям.

Про цих святих людей у Священному Писанні говориться іноді дуже коротко, наприклад про великого праведника Еноха: «І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його» (Бут. 5:24). Через ці скупі слова святі отці здогадують про те, що він був людиною незвичайно праведного життя, завжди пам’ятав Бога і невпинно Йому молився, і тому був узятий живим на небо. Так само коротко Біблія згадує і про інших святих, особливо про тих, які жили до Авраама, наприклад – про Авеля, бо про праведників найдавніших часів дуже мало відомо. Про інших древніх праведників говориться досить багато – ціла книга присвячена великому праведному Іову і випробуванню, яке він зазнав заради того, щоб довести свою віру в Бога і любов до Нього. Всі праотці жили надією на те, що має з’явитися Спасителя і постійно висловлювали свою віру в Нього.

Спаситель мав народитися на землі тілесно. Наскільки важливо було тілесне народження, доводиться тим, що Євангеліє починається саме з родоводу Христа. Хоча народження Спасителя і було чудесним, бо Діва безшлюбна народила, але воно відбулося від Матері, і благословенна Діва і Матір не могла не мати Своїх предків.

Закон спадковості, як і всякий закон, суворий і невблаганний, іноді буває жахливий за своїми наслідками. Людині доводиться страждати все життя – з дитинства, з колиски за гріхи своїх предків, мучитися від нажитих ними хвороб, хибних схильностей. Але цей же закон і вельми благодійний для роду людського. Він закріплює все хороше, нажите людиною, закріплює в нащадках – і не тільки закріплює, а й розвиває, удосконалює. Цей закон робить один рід, один навіть народ хорошим, чесним, навіть святим, інший – поганим, принаймні гіршим. І особливо яскраво це видно в родоводі Ісуса Христа, в праотцях і отцях давнини, від яких по плоті стався Христос, – всі вони відрізнялися високим і праведним життям.

Дуже часто, улюблені мої, у Священної історії Старого Завіту ми бачимо, що Господь закликав людей, які були в тяжких, важких обставинах, які вже ні на що земне не могли розраховувати. Їх чекало тільки відчай, але відчаю вони не допустили. Потім Господь Ісус сказав: «Не бійся, тільки віруй». Ось це вони і виконали – не боялися, а тільки вірували. За цей-то ми і прославляємо їх імена сьогодні. Тому сьогоднішній день святковий, що випереджає Різдвяні дні, присвячений пам’яті цих мужів, які твердо стояли у вірі своїй, в надії і в любові до Господа.

Цю віру їх ми й повинні собі поставити за зразок і постійно тримати в думці, що ці старозавітні праведники були оточені темрявою язичницького невіри і нечестя і жили лише надією на пришестя обіцяного Спасителя; в той час як ми маємо ціле море свідків благості Божої в минулому, маємо нині Святу Православну Церкву, що дбайливо спрямовує нас до спасіння; нарешті, тішимося безсумнівною надією майбутнього вічного життя, яке обіцяв нам правдивий Бог, Який «так полюбив… світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16).

Тому пам’ятаймо, дорогі браття і сестри, що всі ми є покликаними в Царство Небесне. Через те, будемо уважні до голосу Божого, бо є межа нашому земному існуванню та прийде час, коли милосердя Боже, яке нині закликає нас до покаяння і виправлення, як би поступиться місцем правосуддю і праведному гніву Божому. «Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (2Кор. 6:2). Очистимо себе покаянням і виправимося, щоб свято Різдва Христового зустріти з чистою совістю і духовною радістю і від повноти радості і почуттів оспівати народженому у Вифлеємі Богонемовляті: «Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!». Амінь

Автор: протоієрей Сергій Горбик

Усе по темі: Неділя святих праотців