Природа ангелів

Про ангельську природу, послуговуючись творами святих отців, роздумує єпископ Олександр (Мілеант) …

Згідно Біблії, ангели, як і люди і все існуюче, створені Богом. У словах: «На початку створив Бог НЕБО і землю» (Бут. 1:1) можна бачити першу вказівку на створення Богом ангельського світу, який тут, на противагу «землі», тобто матеріальному світу, називається «небом». Ангели вже існували при створенні зоряного неба, що видно із слова Господа Бога, Який каже праведному Іову: «Коли були створені зірки, оспівували Мене голосно усі ангели Мої» (Іов 38:7, за Септуагінтою).

Про створення ангелів Св. Григорій Богослов висловлює такі думки: “Оскільки для добрості Божої не достатньо було займатися тільки спогляданням себе самої, а потрібно було, щоб благо розливалося усе далі і далі, так, щоб число облагодіяних було якомога більше (бо це властиве найвищій добрості), – то Бог вигадує передусім ангельські небесні сили: і думка стала справою, яка виконана Словом і здійснена Духом. І оскільки перші творіння були угодні Йому, то вигадує інший світ, речовий і видимий».

Ангел означає «вісник». Цим словом позначається, головним чином, їх ставлення до людей. Вони, як наші старші брати, сповіщають нам волю Божу і допомагають нам у справі спасіння. Людство з часу свого райського стану знало про існування ангелів. Цей факт знайшов своє віддзеркалення в багатьох древніх релігіях.

Людям важко осягнути життя ангелів і світ, в якому вони живуть, бо він абсолютно відмінний від нашого. Відомо, що ангели служать Богові, виконують Його пророзумову волю і прославляють Його. Належачи до духовного світу, вони зазвичай невидимі нам. «Коли ангели за Божою волею являються гідним людям, то є не такими, які самі в собі, а в такому преображеному вигляді, в якому люди можуть бачити їх», – пояснює преп. Іоанн Дамаскин. У відомій книзі Товита ангел, що супроводжував Товита і його сина, каже про себе: «Усі дні я був видимий вами, але я не їв і не пив, – тільки поглядом вашим уявлялося це» (Тов. 12:19). «Втім – висловлює думку Іоанн Дамаскин, – ангели називаються безтілесними і нематеріальними тільки в порівнянні з нами. Бо порівняно з Богом усе виявляється грубим і речовим. Одне Божество цілком нематеріальне і безтілесне».

Ангели перевершують людину духовними силами. Проте, і вони обмежені у своїй силі і знанні. Тільки Бог всемогутній і всезнаючий. Будучи без плоті, Ангели менше, ніж люди, залежні від простору і місця та миттєво з’являються там, де їм треба діяти. Проте, не можна сказати, щоб вони існували незалежно від простору і місця. Священне Писання зображує ангелів, що вони сходять з неба на землю, то сходять із землі на небо. Ангели створені безсмертними, як про це свідчить Писання, вони померти не можуть (Лк. 20:36). Проте, їх безсмертя не є безсмертя самобутнє і безумовне, а залежить воно, як і безсмертя людських душ, цілком від волі і милості Божої.

Ангели, як духи без плоті, у більшій мірі здатні до внутрішнього розвитку, і їх розум досконаліший людського розуму. Могутністю і силою, за поясненням ап. Петра, вони перевершують усі земні начальства і владу (2Пет. 2:11). Проте, і їх високі духовні здібності мають свої межі. Писання вказує, що вони не знають глибини сутності Божої, відомої одному Духові Божому (1Кор. 2:11); не знають майбутнього, відомого теж одному Богові (Мк. 13:32); а також не осягають у повній мірі таємниці спокутування, в яку бажають проникнути (1Пет. 1:12); і навіть не знають усіх помислів людських (3Цар. 8:39). Нарешті, вони не можуть самі по собі, без волі Божої, творити дива.

Світ ангельський представляється у Священному Писанні надзвичайно великим. Коли пророк Даниїл бачив Ветхого Днями (Бога Отця), його погляду відкрилося, що «тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним» (Дан. 7:10). «Численне воїнство небесне» вихвалило пришестя на землю Сина Божого (Лк. 2:13).

“Уяви, – каже св. Кирил Єрусалимський, – як численний народ римський; уяви, як численні інші народи грубі, нині існуючі, і скільки їх померло за сто років; уяви, скільки поховано за тисячу років; уяви людей, починаючи від Адама до нинішнього дня: велика безліч їх. Але воно ще мале порівняно з ангелами, яких більше! Їх – дев’яносто дев’ять овець, а рід людський є лише одна вівця. За обширністю місця маємо судити і про чисельність мешканців. Земля, що населяється нами, є як би певна крапка, що знаходиться в осередді неба, тому небо, що оточує її, так же більше має число мешканців, наскільки більший простір; небеса небес містять їх неосяжне число. Якщо написано, що «тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним» то це тільки тому, що більшого числа пророк виразити не міг».

Автор: єпископ Олександр (Мілеант)