Про незбагненну таємницю християнського шлюбу роздумує священик Костянтин Камишанов . . .

До нас у храм приходять бездітні пари. Ми разом просимо Бога і молимося, нехай дав би Він для них дитину. Але я не впевнений у тому, що варто тягнути Бога за бороду і вимагати дива. Він Сам знає, кому потрібні діти, а кому ні. У Нього мудрість і глибина Задуму, а в нас честолюбство і ревнощі.

Але, на мій подив, Бог чує мої молитви і молитви наших парафіян. І деякі з них набувають плоду.

– У нас буде дитина! – каже дружина, і з випробуванням затримує зворушливий погляд. А ти немов провалюєшся в безодню Божої таємниці. Потужна хвиля ударяє в серце, у голову і підливає до очей. В очах дружини абсолютно не те почуття, яке ти знав раніше. На тебе дивиться нова людина з новим самовідчуттям причетності до Божої таємниці.

Я не знаю, що бачить жінка в очах улюбленого чоловіка, але я побачив на власні очі преображення дружини з однієї суті в іншу.

Ми марно думаємо, що ми батько і мати дитини. Марно думаємо, що це ми народили її. Ми в цьому нічого не розуміємо. Нам тільки дали потримати божественний плід і не зламати його. Вручили дар Божий, який ми повинні розвинути і підготувати до служби Божої.

Дізнавшись про свою причетність до народження нової душі, ти провалюєшся в погляді своєї половинки, як у безодню, і розумієш, що шлюб – щось набагато більше, ніж ти думав. Уперше ти розумієш космічне диво злиття душ. Уперше душі торкається благодать повноти Трійці.

На мить відкриваються двері світів і тобі дають дізнатися божественну глибину.

«Плоть одна» – так от ти яка!

– У нас буде дитина!

Душі зливаються і зріднюються назавжди. Коли дитину виносять з пологового будинку, почуття прекрасні, але не так приголомшливі, як у момент торкання Бога до тебе, у момент радості про душу, народжену в нас.

Бог спеціально вселяє цю нищівну благодать, щоб людина, скуштувавши її, зробила для себе відкриття Божественної глибини і важливості тієї роботи, яку їй доручив Бог.

З цехових інтересів я мовчу, коли брешуть, що сенс шлюбу в дітородінні. І кішки плодяться, але не святі. І Пакистан багатий дітьми, але не досягає праведності Авраамової і не у святих їх багатодітні матері.

Не в плодючості утроби святість шлюбу, а в подобі стосунків чоловіка і дружини Трійці. Печать Трійці – знак нашої подоби Богові. Божественна любов до подружжя обожує нас, освітлює та очищає.

Таємниця праведного і чистого подружнього життя – подоба таємниці стосунків осіб у Трійці. Марно ченці лізуть у ці таємниці і колупаються в них інструментами важкого посту і цілонічних служб. Невдячне це заняття. Ну при чому тут досвід монастирського життя, єпархіальних інтриг, подорожей до Афону до того, про що вони не мають анінайменшого уявлення – сенсу дива в Кані Галилейській.

Таємниця подружнього життя відкинена ними, визнана другосортною чи навіть вважається деякими узаконеною поступкою розпусті.

Не всі так просто судили шлюб. Вони допускали, що самотність людини – це результат падіння, а засудження шлюбу – це повне нерозуміння природи творіння двох різних іпостасей людської істоти – чоловіка і жінки. У цьому відкиданні значущості шлюбу присутня ілюзія чернечої «праведності», більшої, ніж у Трійці, Яка створила Адама і Єву. Наклеп на шлюб – нехороша справа, а зведення його до плодючості – нахабство, що приписує собі мудрість більшу за божественну.

Суть шлюбу у вільному уподібненні Богові і в засвоєнні триєдиності. Діти можуть допомагати цьому уподібненню, а можуть нічого не додавати. Діти взагалі не мають жодного відношення до особистого уподібнення Богові. Бог відбивається в душі незалежно від того, є в людини діти чи ні. Богу важливий ти і тільки ти. І на Суді Божому матиме вагу тільки те, наскільки ти зміг стати схожим на Бога. Це дуже особисте і стосується тільки Господа і душі.

З’єднання Адама і Єви було в повноті духу та їх небесної природи. У нормі шлюб земний побічно подібний до шлюбу небесного, як наша душа богоподібна по благодаті Господу. З’єднання чоловіка і дружини, у нормі, духовно високе. Воно, прийняте в чистоті, окриляє, прояснює і очищає. Воно прославляє і учить святій жертовності. Воно просто, прекрасне у своїй таємниці і глибині.

Неправий був Оріген, думаючи, що душі передіснують народженню. Ніби вони, як кокони чи ін’єкція, зберігаються в Бога на складі у вигляді небесних яєць. І ніби Бог сіє їх на землю і вони проростають людиною. Передіснування душ фатально відділяє Бога від людини, розводить їх на сторони, покладає природну перешкоду спорідненості. Входження ж Духа в матерію ріднить нас за задумом:

– Нехай стане Адам, як один з Нас!

Суть народження ясно показана в Різдві. Дух Святий торкається матерії і народжується нова душа. Вона народжується в одну мить з божественного «нічого». Так Дух Святий зійшов на чисте єство Діви Марії і народився Христос. Наше єство недосконале, у порівнянні з єством Діви, і тому ми, приймаючи Духа, спотворюємо Його дію. І замість святих у нас народжуються звичайні діти.

Але природа народження і нас, і наших дітей однакова – це торкання Духа Божого матерії. Крапля Божественного Духа ріднить нас з Богом. Без цього ми б були тільки темною плоттю. А так ми не лише божественного роду, але і здатні волею і за бажанням приймати Бога самостійно в таїнстві причастя.

І таємниця подружнього життя – це не що інше, як обоження двох осіб за сприяння Духа Святого. Усе, що від Бога приймається в Його славу, чисте і безвадне. Навіть тілесний дотик у чесному шлюбі таємничий і корениться в Богові.

Діти – це прекрасна школа любові. Але буває і так, що тільки після того, як діти підуть від батьків, ті нарешті дізнаються, що таке справжня безкорислива платонічна любов. І діти тут ні при чому.

Бог і душа – у них своя історія і свій роман. Пісня пісень – про цю таємницю.

Як сказати про це тим, хто тягне Бога за бороду і просить дітей?

– Бог є?

– Є.

– Він тобі Друг?

– Друг.

– Хороший?

– Хороший.

– Другу не віриш? Ти скажи так: «Тобі? Другу? Богові? Так, усе прийму. Так, на все готовий. Ти розумніший. Ти благородніший, Ти мене більше любиш, ніж я себе. Падаю в Твої обійми, як у море. Бери мене в хвилі Своєї любові. Роби зі мною, що знаєш. Я ніскільки не сумніваюся в Твоєму благородстві і в тому, що Ти мені бажаєш щастя. Я раб Твоєї любові. Нехай буде мені все за словом Твоїм!»

І от, побачиш, як Він тут же відгукнеться і серце отримає сповіщення про те, що все в надійних руках.

Дозволь собі повірити Богові.

Автор: священик Костянтин Камишанов

Важко бути з Богом