Добридень. У нас віруюча сім’я, ми регулярно ходимо в храм. Причащаємо дочку з народження практично кожного тижня (їй 3 роки). Церква в нас під боком, і коли ми йдемо туди в неділю, нас бачать практично всі місцеві матусі.

Нещодавно одна з них вразила мене питанням. “Який сенс у тому, що ти дитину по церквам водиш. Ти з нею за три роки п’ять разів у лікарні лежала, постійно хворієш, у сад віддати не можеш. Мала нервова (після нескінченних лікарень і уколів). Зводила б ти її до бабки краще. От, я свою звозила, так горя тепер не знаю. Не хворіє зовсім, з нервами все гаразд”.

Я відповіла, що бабка не мій варіант. Як взагалі реагувати? Дійсно, чому моя дитина, яка регулярно причащається, хворіє, а в батьків, які бігають по бабках, – ні?

Ольга

Відповідає священик Андрій Дудченко.

Добридень, Ольго!

Дякую за дійсно серйозне питання. Річ у тому, що насправді ніхто нам не обіцяв безтурботне і безболісне життя.

Трапляється таке, що мами сприймають Причастя для своїх дітей як свого роду “пігулку” від хвороб, занепокоєння та ін. Але це неприпустимий утилітарний підхід до Причастя!

Адже давайте вдумаємося: що таке Причастя? Згідно з Новим Завітом і вірою Церкви, це є Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, і ті, хто причащається з’єднуються із Самим Господом. Чи можна це сприймати як ЗАСІБ, а не як МЕТУ? Як засіб для здоров’я, благополуччя? Ні і ще раз ні.

Причащання – таїнство, яке робить нас єдиними з Богом. Звичайно, не “автоматично” – для того, щоб причащатися, потрібно реально бути християнином, виконувати Божі заповіді щодня. І от, можна хворіти чи бути здоровим, але бути при цьому з Богом. У недузі чи здоров’ї – з Христом. Що вже далі – це вже Бог Сам вирішить, чи дарувати благодатну допомогу в одужанні цій людині чи діяти через звичайні лікарські засоби (медицину).

Ще буває часто так, що батьки причащають дітей, а самі при цьому довго не причащаються. І це теж незрозуміло: для чого ж вони причащають дітей, якщо самі ж своїм прикладом показують дітям, що дорослим причащатися не потрібно?! Дитину вчити вірі найкраще власним прикладом життя, а не розповідями. Методика “роби, як я” завжди ефективніше ніж “роби, як я сказав”. От так і з причащанням.

Що стосується хвороб. Хвороби – наслідок того, що наша людська природа пошкоджена гріхом. Не завжди це “покарання” за якийсь конкретний гріх (хоча може бути і так, але тут судити можуть тільки самі люди, які знають своє життя, а не хтось зовнішній).

І лікуватися від хвороб потрібно комплексно: зціляючи душу і тіло. Такий підхід у таїнстві Соборування (Єлеопомазання): там просять про зцілення людини, про прощення гріхів і одужання від тілесних недуг. І окрім молитви і церковних засобів, важлива медицина – адже ЧЕРЕЗ ЛІКАРІВ ДІЄ ТОЙ САМИЙ БОГ.

А от “бабка” – це шлях у нікуди. Це шлях магії, пітьми чи шарлатанства. Для християнина це – зрада Богові, один із найсерйозніших гріхів нарівні з вбивством або перелюбом.

Усе по темі: “Чому ми не стаємо кращими?..“