В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Як це не здасться дивним, любити людство простіше, ніж, наприклад, членів власної сім’ї, а ставитися з повагою до відомого артиста легше, ніж шанувати свого батька. Як і гріх, який, за словами пророка, «повсякчас переді мною» (Пс. 50:5), наші близькі – завжди поруч. Перед ними нам начебто і немає чого бути завжди напоготові, завжди уважними. Поряд з тим, кого любиш, можна і розслабитися, дозволити собі не напружуватися у виборі виразів і поводитися просто.

Запитай у сотні християн: «Яка заповідь у Законі найлегша?» – дев’яносто дадуть відповідь: «П’ята: шануй батька твого і матір твою… щоб продовжилися дні твої на землі». Здається, немає нічого простішого, немає нічого природнішого, ніж любити власних батьків. Хто ж не любить тих, які подарували життя, виростили і виховали, тих, чия кров струмує в наших жилах, тих, чиїми очима ми дивимося на світ? Можливо, це когось здивує, але насправді мало тих, хто любить. А ще менше тих, хто буквально виконує заповідь Закону Божого і не просто любить, бо Господь у Своєму Законі повелів любити всякого ближнього, «як самого себе» (Мф. 19:19), а «шанує», тобто, ставиться до своїх батьків як до вищого духовно-морального авторитету.

А все тому, що те, що ми зазвичай називаємо «любов’ю» взагалі і «любов’ю» до батьків зокрема, – це не зовсім любов, а певний набір невизначених почуттів, зворушливо-сентиментальних або піднесено-романтичних; справжня ж любов завжди не що інше, як жертва і служіння. Тобто якщо я люблю – значить, забуваю про себе, про свої права і інтереси, а думаю про того, кого люблю. Так от у стосунках з нашими батьками нам потрібно б навчитися забувати про свої права і інтереси, а пам’ятати тільки про них, про найближчих нам людей. Це – подвиг! Я вже не кажу про повагу! Про те обов’язкове – нескінченне і безмежне – повагу до наших стареньких тат і мам, що, власне, і вимагається від нас нашим Богом.

Нам усе здається, що достатньо співчутливо і ласкаво поглянути, сказати добре слово, потурбуватися про те, щоб потрібні ліки були під рукою, – от, власне, і все! Благоговійна повага до тих, кого давно обігнали і в освіті, і в життєвій кмітливості діти, що підросли, здається сучасній людині чимось явно надмірним і навіть недоречним. Діти, що подорослішали, частіше соромляться своїх престарілих батьків, ніж шанобливо шанують їх.

Отже, мені здається, п’ята заповідь Закону Божого не так вже проста. Вся річ у тім, що Бог вимагає від нас не якогось особливого, виборчого шанування, Він не каже нам: «Шануй мудрого батька і доброчесну матір». Ні, він наказує нам шанувати будь-кого, навіть і грішного, навіть і негідного, батька; будь-кого, навіть шалено дратівливу і несправедливу мати. Тобто Бог повеліває нам ставитися з беззастережною повагою до своїх батьків не за їх уявні або дійсні чесноти, а тільки тому, що вони – батько і мати!

Сьогодні, у Неділю святих Отців, яка прямо передує святу Різдва Христового, Свята Церква пояснює кожному, «хто має вуха , щоб слухати» (Мф. 11:15), чому така велика честь батьківства. Ми читали сьогодні список предків Христових по плоті. І знову вслухувалися в імена тих праведників і грішників, які, незалежно від того, які в них були чесноти і недоліки, зберегли головне: вони не дали урватися роду Христовому. Життям своїм вони всі разом виткали плоть Сина Людського, нашого Спасителя, Визволителя від рабства гріху.

Хто б вони не були, як би не складалися їх життя, їм вдалося головне: зберегти надію на прийдешнє спокутування. Їм вдалося стати землею, родючим ґрунтом, на якому зріс благословенний Плід Утроби Пречистої Діви Богородиці. Їм, Батькам, чию пам’ять ми сьогодні молитовно звершуємо, вдалося зберегти надію для нас, що живуть у двадцять першому столітті, подібно до того, як чоловіки і жінки, які жили за тисячоліття до нас, вже несли в собі початок життя кожного з нас. Не будь їх, наших предків, і ми б «не мали частини» (див. Ін. 13:8) з Христом Спасителем, і в нас би не було надії на спасіння – просто тому, що нас би не було.

От чому в день предків Христових по плоті ми шануємо і наших пращурів, от чому строго і недвозначне Боже попередження: «Проклятий той, хто лихословить батька свого або матір свою!» (Втор. 27:16). Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Неділя святих отців