У неділю по Різдві Господньому у візантійській традиції вшановується пам’ять Св. Йосифа Обручника, Якова, брата Господнього, та царя Давида.
Св. Йосиф – обранець Божий, щоб стати опікуном Пресвятої Богоматері та Сина Божого. Святе Письмо мало нам говорить про особу Св. Йосифа, а проте зі сказаного бачимо одразу Йосифа як людину праведну та чоловіка безперечного послуху Господеві. Він, почувши голос Ангела, приймає Марію за жінку, вирушає до Єгипту, вертається з нього, оселюється в Назареті…, у всьому досконало виконує волю Божу. Св. Йосиф очевидно помирає ще в юні роки Ісуса, оскільки про нього не згадує Святе Письмо в останні дні земного життя Христа.
Коли мова йде про Якова, брата Господнього, мається на увазі не Апостол Яків, але Яків, що згідно з церковною традицією був сином Йосифа, який був вдівцем тоді, коли прийняв Марію за наречену, а отже мав сина від попереднього подружжя. Таким чином, згідно з традицією (цього не знаходимо у текстах Святого Письма), Ісус зростав у Йосифовому домі разом зі зведеним братом – Яковом, який згодом став першим єпископом Єрусалиму та уклав Божественну Літургію.
У цей день вшановуємо також пам’ять царя Давида, з роду якого вийшов Христос. Будучи Божим Сином, як Людина Ісус родиться Сином Давида. Давид – другий цар Ізраїлю, вірний Господеві у своєму царюванні, псалмопівець, слуга Господній, царювання якого Бог ствердив Своїм благословенням вічним і рід якого благословив приходом Месії.
Таким чином неділя по Різдві Христовому пригадує нам осіб, що мали близьке відношення до Христа: царя Давида, що став Його праотцем, Св. Йосифа, що Ним опікувався від народження, Якова, що разом з Ним зростав та став вірним послідовником.
Автор: Марія Ярема
Усе по темі: Неділя після Різдва