Ісус з учнями прямує до Єрусалиму. Учитель знову попереджає про випробування, що наближаються. Учні не дуже розуміють Його, і бажають сісти на вигідні місця. Ісус напоумляє їх тим, що вказує на порядок стосунків, що вже склався серед учнів, кажучи, що так і буде, натякаючи на щось особливе, що має статися з учнями в найближчому майбутньому.

Продовжуючи свій шлях, вони проходять через Єрихон. Що було в Єрихоні, Марк нам не розповідає. Але, от що сталося при виході з нього.

«Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив [милостиню]. Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом». (Мк.10:46-52)

Давайте спробуємо зрозуміти, що Марк хотів нам розповісти цією історією. Апостолам з Наставником ще належить здолати 30 км до Єрусалиму. З Єрихону, як написано, вони йшли з «численним людом». Мабуть вони не просто пройшли повз. Скажімо так, шлях ще не близький. Можливо, потрібен відпочинок. І от, на краю дороги сидить сліпий.

Дивне те, що Марк доносить до нас і його ім’я, і його по батькові. Це Вартимей, син Тимеїв. – Там, де йде мова про поважну людину, про важливу для Євангелія людину, обов’язково згадується її ім’я. Якщо ж згадане по батькові, означає ця людина дуже цінується євангелістом. За однією цією ознакою можна сказати, що Марк ушанував цього Вартимея, сина Тимеїва у своєму Євангелії, бо ця людина, мабуть, зробила багато для проповіді Слова.

Але на той момент це був просто сліпий край дороги. Що він робив? Марк абсолютно чітко пояснює. Він жебрачив. Тут, правда, треба уточнити. У грецькому тексті, як це видно по квадратних дужках, немає слова «милостиня». Усе, що ми знаходимо там, це слово, яке древні використовували як «той, хто просить подаяння» або «жебрак» (Плутарх, Лукіан). Тільки треба розуміти, що це іменник. Що це означає? Це означає, що насправді він міг і не просити подаяння. Просто він виглядав так само, як виглядають ті, хто просить подаяння. Але це так, заради справедливості. Тобто, зовсім не факт, що він у той момент цим займався. Людина може виглядати як БОМЖ, але не бути ним. Сподіваюся, це зрозуміло.

Марк пише, що Вартимей почув, що це Ісус Назорей. І тут нам треба спростувати одну помилку. У Біблії ми знаходимо декілька місць, що свідчать, що Ісус був Назареєм. На цьому навіть багато хто розвинув різного роду вчення. Вважають, що Ісус не пив вина, бо назореям не можна було пити вина. Вважають, що в Ісуса було довге волосся, бо назореям не можна було стригти волосся. І ще багато різних вчень, заснованих на цій вказівці. Усе через те, що в Старому Завіті є вказівка на Назорейство.

Проте все це не більше ніж помилка. Бо ніде в Писанні не сказано, що Учитель ним був. Річ у тім, що словом «назорей» перекладачі помилково переклали Його приналежність до міста Назарет. Він був не назореєм, а назарянином. Річ у тім, що грецьке слово, яке тут використане, може бути перекладене і так і так. Само собою, релігійно налаштовані перекладачі вирішили, що це особливе духовне положення Спасителя, а не приналежність до міста Назарет.

Я не знаю єврейської мови. Але свого часу, років так 15 тому, в одній церкві зі мною був брат єврей. І він пояснив, що «Ієшуа гонацрі», ніяк не можна перекладати як Ісус Назорей, але виключно Ісус Назарянин (тобто житель Назарета). Нехай простять мене євреї, якщо я відтворив вимову не зовсім вірно. Насправді, ми зустрічаємо достатньо місць, коли Ісус, наприклад, п’є вино. А це неприпустимо для назорея. Подивіться сам текст закону про назорейство:

«То він повинен утриматися від вина і міцного напою, і не повинен вживати ні оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого виготовленого із винограду не повинен пити, і не повинен їсти ні сирих, ні сушених виноградних ягід; у всі дні назорейства свого не повинен він їсти [і пити] нічого, що виготовляється із винограду, від зерен до шкірки. В усі дні обітниці назорейства його бритва не повинна доторкатися до голови його; до закінчення днів, на які він посвятив себе в назореї Господу, святий він: повинний ростити волосся на голові своїй. В усі дні, на які він посвятив себе в назореї Господу, не повинен він підходити до мертвого тіла: доторканням до батька свого, і матері своєї, і брата свого, і сестри своєї, не повинен він осквернятися, коли вони помруть, тому що посвята Богу його на чоло його; в усі дні назорейства свого святий він Господу. Якщо ж помре при ньому хто-небудь раптово, ненавмисне, і він осквернить тим голову назорейства свого: то він повинен обстригти голову свою в день очищення його, у сьомий день повинен обстригти її, й у восьмий день повинен принести двох горлиць, або двох молодих голубів, до священика, до входу в скинію зібрання; священик одного з птахів принесе в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його від осквернення мертвим тілом, і освятить голову його в той день; і повинен він знову почати присвячені Господу дні назорейства свого і принести однолітнього агнця в жертву за провину; попередні ж дні пропали, тому що назорейство його осквернене. І ось закон про назорея, коли виповняться дні назорейства його: слід привести його до входу в скинію зібрання, і він принесе в жертву Господу одного однолітнього агнця без вад у всепалення, і одну однолітню агницю без вад в жертву за гріх, і одного барана без вад у жертву мирну, і кошик опрісноків із пшеничного борошна, хлібів, спечених з єлеєм, і прісних коржів, помазаних елеєм, і при них хлібне приношення й узливання; і представить це священик перед Господом, і принесе жертву його за гріх і всепалення його; барана принесе в жертву мирну Господу з кошиком опрісноків, також зробить священик хлібне приношення його й узливання його; і обстриже назорей при вході в скинію зібрання голову назорейства свого, і візьме волосся голови назорейства свого, і покладе на вогонь, що під мирною жертвою; і візьме священик зварене плече барана й один прісний пиріг з кошика й один прісний корж, і покладе на руки назорею, після того, як обстриже він голову назорейства свого; і піднесе це священик, потрясаючи перед Господом: ця святиня – для священика, зверх грудей потрясання і зверх плеча возношення. Після цього назорей може пити вино. Ось закон про назорея, який дав обітницю, і жертва його Господу за назорейство своє, крім того, що дозволить йому достаток його; за обітницею своєю, яку він дасть, так і повинен він чинити, зверх узаконеного про назорейство його». (Чис. 6:3-21)

Як ми бачимо, Ісус не повинен був, якби був назореєм, їсти нічого, що хоч якось було пов’язане з виноградом. Але Він пив вино, і з цим не посперечаєшся. Далі, Ісус абсолютно спокійно торкався до мертвих, і після цього не голив Свою голову. І, нарешті, у жодному Євангелії немає анінайменшої згадки про обряд посвячення в назорейство.

І ось ще. Марк писав для язичників. І вони, звичайно ж, не були зобов’язані знати, що таке назорей. Інакше, Марк пояснив би читачам, що це означає. Але ми не знаходимо анінайменшого натяку на таку спробу. Сподіваюся всіх цих аргументів вистачить для того, щоб забути про Ісуса Назорея і вірити в Ісуса Назарянина.

Чому так важливо, що всі називали Ісуса саме Назарянином, а не Назореєм? Бо прізвисько Назарянин принизливе. Що говорить усім, що ця людина прийшла з «нечистих» місць: «Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись». (Ін. 1:46)

Бачите, з якою зневагою ставилися євреї до всього, що приходить з Назарета. Насправді, те, що Ісус з Назарета абсолютно нічого не могло дати язичникові, якби тільки він не знав, що це за місто. Єдине, що міг зрозуміти язичник, що Ісус вийшов з цього міста, от і все. Але, давайте повернемося до нашого тексту.

«Почувши, що це Ісус Назорей (тепер ми знаємо, що це означає), він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене». (Мк.10:47)

Тепер звернемо увагу на те, що кричав цей сліпий: «Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене». Давайте ще раз, що він почув? Він почув, що йде Ісус з Назарета. А що кричить? Сину Давидів! Послухайте, а хто йому сказав, що Ісус син Давидів? Взагалі Він син Йосифа, стривайте! Щось із цим сліпим не так!

Давайте ще раз. Що він чує? Він чує, що йде Ісус з Назарета. Звідки він це чує. Само собою, від людей, які нашіптують, дивлячись на численну процесію. З цього «нашіптування» ми розуміємо, що далеко не всі були в захваті від того, що відбувається. Чому? Бо звання «Назарянин», звання принизливе.

Проте, у грецькому тексті, крик Вартимея виглядає ще цікавіше. Вартимей на перше місце поставив не ім’я «Ісус», а Його по батькові «Син Давидів». Якби ви читали грецькою, то прочитали б крик Вартимея так: «Сину Давидів, Ісусе». Гляньте… Вартимей спочатку кричить: «Сину Давидів». А потім вже називає Його по імені.

Уявіть собі на хвилинку цю картину. Сидить сліпий. Навколо кажуть, що йде якийсь Ісус (Ісусів у той час було дуже багато, ім’я популярне). Не забувають сказати, що Він з Назарета, показавши своє гидливе ставлення до того, Хто йде. І, раптом, цей сліпий оживає і всупереч думці тих, хто стоїть або сидить поряд із сліпим, називає Його царським ім’ям. Він, фактично, повстає проти думки цих гидливих хлопців. Можливо це такі ж нещасні, скривджені усіма, розлючені і які втратили всяку надію. Вони замість того, щоб як Вартимей піти за Спасителем, вирішили поглумитися.

Дивно, чому саме цей Вартимей відреагував інакше? На жаль, Марк не дає нам на це відповіді. Усе, що ми бачимо, це протистояння Вартимея громадській думці. Отже, Вартимей повстав проти приниження Ісуса, назвавши Його сином найбільш шанованого царя в Іудеї.

Автор: Олексій Подольський

Усе по темі: 31 неділя після П’ятидесятниці