Подія хрещення Ісуса в Йордані є ще одним важливим знаком, який відкриває нам родинний характер Різдва Христового, тобто намагання Ісуса Христа якнайбільше наблизити нас до Бога. У Різдві ми бачили Ісуса близького до нас, який став людиною, одним з нас, прийнявши людське тіло, жив на цій землі і переживав все те, що переживає кожен з нас.
На Йордані ми бачимо Ісуса вже дорослого, у віці 30 років, котрий, приймаючи хрещення від Івана Хрестителя, ще глибше входить у наше життя, і цим обрядом засвідчив, що Він є не тільки серед нас і разом з нами, а й бере на Себе відповідальність за наші гріхи. Ріка у Святому Письмі символізує людське життя зі всіма його позитивами і негативами. А також може бути символом щедрого Божого благословення, яке сходить на нас через Ісуса Христа. Потвердженням цього є голос, який пролунав над Ісусом у Йордані: „Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління” (Мф. 3:17). Вкінці Ісус спокутує на хресті вину за наші гріхи перед Небесним Отцем, щоб з’єднати нас наново з Богом, щоб ми не відчували себе більше чужими, а близьким для Бога, вчинить нас дітьми Божими.
Щоб ми не говорили про життєві небезпеки, але найбільшу небезпеку, шкоду для людини і її щастя становить гріх. Він здатний проникати у найглибші закутки душі, завдає їй як малі, так і глибокі душевні рани. Будь-яка людська терапія не може вповні допомогти оздоровитись з них. Єдиним лікарем людської душі, різних її зранень є Христос. Щоб Христос міг торкнутися найглибших закутків нашої душі і оздоровити нас, потрібно відкрити перед Ним своє серце. А це можливе лише перед близькою особою, яку ми знаємо і якій вповні довіряємо. Тому немає нікого ближчого до нас і вірного нам, кому ми могли б вповні і без жодного сумніву довіритися, крім Ісуса Христа. Цю близькість до нас Він засвідчив Своїм хрещенням у Йордані, показавши цим Свою готовність взяти на Себе відповідальність за наші провини, щоб ми були духовно здорові і щасливі.
Тож у день Хрещення Господнього дякуймо Богові за цю велику благодать духовного відродження, бо з Христом і у Христі нам нічого не бракує, і благаймо Спасителя, щоб Він просвітив нас Своєю благодаттю і направив стопи наші на дорогу спасіння, щоб наприкінці нашого життя ми змогли почути таємничий голос із Неба: „Це є син Мій улюблений, в ньому Моє благовоління” (див. Мф. 3:17), і, як справжні діти Божі, з’явились із Христом у Його славі і разом з Ним стали спадкоємцями Божого Царства! Амінь.
Автор: о. Михайло Чижович
Усе по темі: Богоявлення