Упродовж цілого тижня ми можемо на іконі споглядати хрещення Господа Ісуса. Ця подія започатковує для нас нове життя. Не сприймаймо її ззовні, як глядачі чи слухачі. У цьому з’явленні Бога – у Богоявленні – нам з’являється світло Пресвятої Тройці. Бо в цій величній події діє саме Пресвята Тройця, але діє Вона через Ісуса, Який є світлом від світла, Якого єдиного ми можемо бачити, торкатися, чути. Нехай через споглядання Ісуса на цій іконі ми наповнимося Його світлом, нехай наші серця наблизяться, уподібняться до Нього. Ми маємо стати «дітьми світла» (див. Еф. 5:8). Господь хоче прийти в наші душі, щоб перемінити, обожествити їх. Звернімося до кількох висловів, записаних у Євангелії, і нехай Ісус просвітить нас через них.
Дивні для нас слова Ісуса, якими Він звертається до Івана: «Так належить нам виконати всяку правду» (Мф. 3:15). Слово «нам» тут дуже важливе. Бо воно охоплює і нас з вами! Щодо правди, то тут слід бути обережними з інтерпретацією. Йдеться не про ту справедливість, яку встановлюють судді чи трибунали. Слово «справедливість» в івриті, як і в арабській мові, вживається стосовно відносин між батьком і дітьми, синівських відносин, і це чудова річ. Саме з такої позиції людина може віднайти правдиві відносини з Отцем.
Що робить Ісус, аби відновити людину на образ Божий? Він сходить до нас. Слово «сходить» також має важливе значення. У Символі віри ми кажемо: «Зійшов із небес». І справді, Ісус «розкриває небо», сходячи на землю задля любові до нас. У нашому світі здається, що небо закрите. Проте під час хрещення Ісуса воно розкрилося. Любов Отця до нас така сильна, що здатна відчинити найважчі двері. Ісус сходить до нас – і Своїм хрещенням провіщає те, що згодом сповнив до кінця, зійшовши у Своєму розп’ятті до незглибимого дна нашої людської смерті, а потім воскреснувши з гробу. Коли Ісус, охрестившись, піднімається з води, Він таким чином знаменує Своє воскресіння.
Євангеліст Лука пише, що Ісус, «охрестившись, молився» (Лк. 3:21). Слово «молитва» також вжите не випадково. Тут не йдеться про звичайну молитву. Перед словом «молитися» є префікс «до». Той же прийменник вживає Іван Богослов у своєму пролозі: «І Слово було Бог. Воно було споконвіку в Бога» (Ін. 1:1-2). Молитва Ісуса цілковито спрямована до Отця. І ми, які прийняли хрещення, також разом з Ним піднімаємося до Отця. У цьому сенсі хрещення Ісуса Христа – це явлення Пресвятої Тройці, Яка бере нас у Свої обійми. І тоді в нас струменить нове життя, постійно підносячи нас до Отця.
Славлячи Пресвяту Тройцю, подумаймо про те, що споглядати Отця ми можемо саме в Його улюбленому Синові. Ми справді підносимося до Отця, і свідченням того є, що Дух Отця сходить до нас, як Ісус. Святий Дух – найневловиміший із трьох Осіб. Він відкриває наше серце для слухання слова, і «в сяйві Твоїм ми бачимо світло» (Пс. 35(36):10), Він – чудесний дар Отця в Сині. Дух «свідчить духові нашому, що ми – діти Божі» (Рим. 8:16).
Бути охрещеним – означає з Божою любов’ю зануритися у сопричастя. Пресвята Тройця – це наше середовище життя. У день хрещення Ісуса, як і в день преображення, Отець засвідчує, що дає нам Своє життя у Своєму улюбленому Синові, і дає його через Святого Духа, Якого щедро зсилає на Сина. «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:17). Ці слова перегукуються зі словами ангелів у різдвяний час: «Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2:14), а не людям доброї волі. Йдеться про Його волю любити нас. Він хоче для нас добра. У Христі Він хоче сповнити Свій задум спасіння.
У тиші, адже світло завжди тихе, гаряче просімо Святого Духа, щоб дав нам збагнути, що у величній події богоявлення світові виявляється задум Отця. Так, цей задум буде сповнений на хресті, у гробі, через воскресіння і вознесіння та у зісланні Святого Духа, але виявлений він був тоді, коли «приходить Ісус з Галилеї на Йордан» (Мф. 3:13). І саме цю дійсність було глибоко закладено в нас під час нашого хрещення, що є нічим іншим, як участю в хрещенні Ісуса. То ж прославляймо Бога. У зачудуванні, як Ісус, піднесімося до Отця в молитві, і нехай Святий Дух огорне нас. Амінь.
Автор: Жан Корбон
Усе по темі: Богоявлення