Богоявлення (грец. Θεοφάνια – Теофанія), або Явлення (грец. Επιφάνια – Епіфанія) – одне з найдавніших християнських свят (поряд із Великоднем і Трійцею), присвячене народженню Ісуса Христа і подіям, що супроводжували його. На відміну від багатьох інших свят, які поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства.

Перші повідомлення про святкування Богоявлення сягають ІІ століття і згадуються в Климента Олександрійського. Протягом історії сенс свята зазнав у різних християнських традиціях великі зміни (зокрема, з нього виділилося Різдво Христове), у результаті чого в даний час різні Церкви відзначають свято по-різному.

Перші згадки про свято відносяться до межі ІІ і ІІІ століття і пов’язані з регіоном Єгипту. На початку ІV століття святкування Богоявлення набуло масового характеру на Сході, а дещо пізніше і на Заході. Спочатку свято було присвячене спогаду трьох євангельських подій: Різдва Христового, поклоніння волхвів, а також Водохреща. Датою святкування майже повсюдно було 6 січня.

Ця дата і зміст свята до цих пір зберігається у Вірменській Апостольській церкві. Її представники не брали участь у Халкидонському Соборі 451 року, де було прийнято роздільне святкування Різдва і Хрещення. У Коптській церкві святкування єдиного свята Богоявлення перенесене на 7 січня.

У ІV-V столітті в Церкві з’явилася традиція окремого святкування Різдва Христового 25 грудня, а Богоявлення стали святкувати 6 січня як спогад приходу трьох волхвів і Хрещення Господнього. Тим не менш Іоанн Касіян Римлянин описував, що в християнському Єгипті 6 січня у святі Богоявлення продовжували святкувати Різдво і Хрещення.

У Середні віки в Православ’ї свято іменувалося також Теофанія (грецький еквівалент слова “Богоявлення”), а в Католицизмі – Manіfestatіo (Явлення).

Подальша еволюція сенсу свята йшла в Православ’ї та Католицизмі різними шляхами. У Православ’ї свято Богоявлення все більш пов’язувалося за змістом із Хрещенням, втрачаючи зв’язок з різдвяними подіями. У даний час у Православ’ї Богоявлення і Хрещення – різні назви одного свята. У зв’язку з цим у Православ’ї з’явилося й нове тлумачення слова “Богоявлення” (яке було відсутнє в давнину), як явлення Бога під час Хрещення в повноті Трійці (Бог-Син хрестився, Бог-Отець промовляв з небес, Бог-Святий Дух сходив у вигляді голуба).

У Католицизмі, навпаки, свято Богоявлення все більш пов’язувалося з євангельськими подіями після Різдва, головним чином, поклонінням волхвів. У XX столітті свято Хрещення в латинському обряді повністю відокремилося від свята Богоявлення і святкується в наступну неділю за Богоявленням.

Сучасне святкування Богоявлення:

• Давні Східні церкви: 6 січня – Богоявлення: спогад Різдва, поклоніння волхвів і Хрещення. Окремі свята Різдва і Хрещення відсутні.
• Коптська церква святкує єдине Богоявлення 7 січня.
• Православ’я та Католицтво східного обряду (Греко-католики): 7 січня – Різдво; 19 січня – Богоявлення чи Водохреще.
• Католицтво римського обряду: 25 грудня – Різдво; 6 січня – Богоявлення (прихід волхвів); наступна за 6 січня неділя – Хрещення.

Традиції:

В Україні, Греції і Болгарії на свято Богоявлення, або Водохреща освячують воду. Іноді освячення проводиться прямо на водоймах у спеціально пробитих ополонках, які називають “йордань”, на спогад хрещення Христа в Йордані. Існує також традиція купання в цих ополонках.

У католицьких храмах на свято Богоявлення освячують воду, крейду та ладан. У ряді країн існує традиція писати на дверях церков і будинків латинські літери CMB, що іноді інтерпретують як перші літери імен трьох волхвів – Каспара, Мельхіора й Бальтазара, а іноді як перші літери латинської фрази “Chrіstus mansіonem benedіcat”, що означає “Нехай благословить Христос цей дім”.

В Іспанії і багатьох іспаномовних країнах саме на свято Богоявлення, а не на Різдво чи на день святого Миколая діти отримують подарунки. Вважається, що їх розносять волхви (іспанською “Los Reyes Magos” – королі-маги).

За матеріалами сайту: “Ближче до Бога”

Усе по темі: Богоявлення