«Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне». З цих глибоких і священних слів починається проповідь Ісуса до грішного людства. Проповідь Ісуса перегукується зі словами Івана Хрестителя про покаяння. На перший погляд прості слова, просте вчення. Для нас важливо є те, що криється за цими словами, їхній глибокий зміст. «Покаяння» це є головна ціль будь-якої людини, в цьому слові відкривається весь зміст Євангелія. Апостол Павло розповідаючи про свою проповідь Євангелія говорить, що колись перш за все він свідчив своїм слухачам про покаяння: «проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа» (Дії 20:21).
Щоб вірити в Бога нам потрібне покаяння, щоб перебувати у спасительній вірі нам потрібне покаяння, щоб завжди робити успіхи в духовному житті нам потрібне покаяння, щоб наслідувати Царство Боже нам потрібне покаяння.
Покаяння полягає в тому, щоби лицем повернутись до Бога, пояснює митрополит Антоній Сурожський, це має бути переворот у житті, це момент, коли проживши можливо довший час без Бога, ховаючись від Нього, щоб не зустрітись з Ним своїми очима ми в одну мить розуміємо, що тільки в Ньому є весь зміст нашого життя, та повнота, яку прагнемо віднайти.
Покаяння починається тоді, коли ми вирішуємо стати лице в лице перед Богом, заглянути в Його очі, подивитись на себе очима Творця, жити перед Ним. Тому святе Євангеліє говорить, що Царство Боже посеред нас і ми всі розуміємо, що воно тільки в любові може бути. Царство Боже – Царство Любові воно є завжди біля нас, його не треба чекати, коли воно прийде. Все залежить чи ми захочемо до нього приєднатись? Чи захочемо жити перед Богом, на Нього рівнятись? Господь в Євангелії закликає: «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його», «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все… додасться вам». Ці слова зверненні до кожного з нас, щоб ми дбали спершу про наше духовне життя, а решту додасть Господь.
Духовне життя, як і все наше життя це є певний процес. Ми знаємо, що людина може розвиватись, може залишатись на своєму рівні, може опуститись нижче свого рівня. В одній відправі в часі Великого Посту гріховний стан людини називають зимою гріха. Зимою все спить. Річки покриті кригою. Зупиняються поживні потоки в рослин. Трава знаходиться глибоко під снігом. Гілки дерев без листків залишаються сухими і мертвими. …І ось наступає весна. Все навколо оживає. Але на превеликий жаль людина на відміну від природи може завжди перебувати у стані зими. «Покайтесь» це є заклик до нас, щоб кожен із нас пробудився від зимової сплячки. Щоб кожен з нас разом з весною буде відновлятись, ми будемо підживлювати свій організм тими благодатними молитвами, твердим стоянням у Великому Пості, будемо дбати про чистоту наших сердець, щоб вони були готові прийняти Найдорожчого Гостя – Ісуса.
Покаяння – це завжди для людини весна. Людина відчуває свої гріхи, духовну неміч і потребу спілкування з Богом. Можна завжди визначити чи ми перебуваємо в процесі приходу весни чи ми є в духовній сплячці. Якщо ми відчуваємо в собі боротьбу, значить ми не спимо і навпаки.
Заклик до покаяння є актуальним для кожного з нас. Ці слова сказані не лише до язичників, які відійшли від Бога, але і до нас. Від нас залежить чи буде мати помешкання в нашому серці Ісус, чи проповідь Спасителя буде мати успіх стосовно нас? Просімо, щоби це благодатне слово отримало перемогу над нашою гріховною сплячкою і принесло великі плоди для добра Церкви. Амінь.
Автор: протоієрей Тарас Огар
Усе по темі: Неділя після Богоявлення