Стрітення Господнє

Стрітення, Рембрандт ван Рейн

Євангеліє від Луки подібне до великої картини. На ній зображений Ісус: Господь, Месія, Спаситель, справжній Цар, на противагу уявному – Кесарю. Як просто було б надати картині блиск і парадність за рахунок соковитих і яскравих фарб, даючи нам відчути прийдешню славу, панування над світом, владу та велич.

Лука чинить навпаки, обираючи темні тони. У міру того як він пише свою картину, ми все більше усвідомлюємо, що йдеться про зовсім інше Царство, ніж царство Августа. Це царство прямо пов’язане з тим, що обіцяв Бог, але воно – Лука постійно це підкреслює – виглядає не так, як уявляв народ. Особливість його в тому, що воно не віддільне від історії страждань. Симеон очікує Бога як утішителя Ізраїлю. Анна спілкується з людьми, які очікували спасіння Ізраїлю. Вони обоє живуть у світі, який страждає, чіпляючись за залишки надії. І тепер з’ясовується, що передбачений Богом Відкупитель сам розділить страждання людей. Симеон вимовляє сповнені трагізму слова про неминучу ворожнечу та про меч, який простромить і серце Марії. Саме це, каже Лука, відбувається тоді, коли Царство Бога зустрічається з царством світу. Лука запрошує нас простежити крізь всю цю історію, як сповнюються пророцтва. Марії судилося в сум’ятті побачити, як Її Сина відкине те саме місто, якому Він запропонував шлях миру, як Його відкине той самий народ, який Він прийшов спасти. Зрештою, Младенець, який, як каже Симеон, поставлений “на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі“, пройде сам через смерть і воскресне, увібравши в Себе всі надії та страхи міста, народу і всього світу.

Однак, фарбуючи свою картину в похмурі тони страждання, Лука показує також, що Царство, принесене цим Немовлям, призначене не тільки для одного Ізраїлю, але й для всього світу. Симеон вловив істину, яка міститься в самому серці Старого Завіту: коли історія Ізраїлю досягне зумовленої Богом мети, над світом, нарешті, засяє Світло. Всі народи, не тільки одні євреї, побачать / досвідчать Божественний план порятунку людства. Ізраїль буде прославлений як носій обітниці, народ, в якому і з якого повстане істинний Правитель світу: “Світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля“. Не такого одкровення для світу очікували і не такої слави сподівалися для Ізраїлю, але, тим не менше, це справжнє одкровення і справжня слава.

Лука вносить в історію ще один вимір. До того моменту, коли перші два розділи Євангелія будуть закінчені, майже всі його читачі знайдуть в його розповіді осіб, з якими вони зможуть співвіднести самих себе. Ми познайомилися з літньою подружньою парою, у якої, на їх здивування, нарешті, народилася запізніла дитина. Ми побачили юну дівчину, не менш здивовану звісткою, що незабаром у неї буде Дитина, та її чоловіка, який йде разом з нею до Храму, щоб принести особливу жертву. Далі ми побачимо підростаючого Юнака – самого Ісуса. У цьому фрагменті ми бачимо чоловіка і жінку похилого віку, які очікують своєї смерті, та поклоняються Богові вдень і вночі, молячись про спасіння для свого народу. Лука бажає залучити в свою історію людей різного віку і стану. Неважливо, хто ви і звідки, – історія Ісуса, від Вифлеємських ясел аж до порожнього гробу й далі, може стати вашою власною історією. Стаючи вашим життям, вона стане і вашим покликанням.

У кожного є своя роль у Божому задумі. У одних вона буде активною, очевидною і публічною – можливо, вони стануть проповідувати Євангеліє або заповнювати Божою любов’ю насущні потреби світу. Інших очікує тиха та непомітна роль: гаряча і невпинна молитва Богові про те, щоб Він сповнив Свої обітниці. Для багатьох вона стане і тим, і іншим. Марія та Йосиф у тому моменті потребували підтримки Симеона та Анни; їм виявилися потрібні цих двоє старих, які дочекалися їх приходу і тепер дякували за них Богові. Служіння Івана Хрестителя та Ісуса Христа, що привертає всіх людей до оновленого богопочитання, і братства, почалося з моменту їх народження…

В цьому короткому уривку Євангелія Лука запрошує Тебе і мене, кожну сучасну людину, до особливої зустрічі з Ісусом, яка на його думку є настільки важлива, що життя після цієї зустрічі наповниться абсолютно інакшим змістом, а Бог у свідомості, – у результаті цієї зустрічі, постане як Радісна Тайна.

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: Стрітення Господнє