У Посланні до євреїв автор вдало аргументує священство Ісуса. Христос не походив з коліна Леві, з якого єдиного, згідно з законом Мойсеєвим, могли виходити священики. Походив наш Господь натомість з коліна Юди, яке не мало жодних привілеїв щодо священичої служби. А однак, каже автор Послання, саме Ісус Христос є найвищим Первосвящеником. Не за чином Леві, а за чином Мелхиседековим. Останній був царем і священиком, сучасником Авраама (пор. Бут 14:18). Власне автор Послання до євреїв доводить, що священство за чином Мелхиседековим є вищим, аніж священство, установлене законом Мойсея. Адже, каже він, Авраам дав десятину Мелхиседекові, який благословив його (пор. Бут 14:20), тоді як Леві, сина Авраама, ще не було на світі.
Згідно з законом усі коліна Ізраїльські, тобто всі нащадки синів Авраама, сплачували десятину священичому коліну – коліну їхнього брата Леві. А тут, навпаки, Авраам, а через нього Леві, його ще ненароджений син, сплачує десятину священику Мелхиседекові. Чому автор Послання називає Ісуса власне Первосвящеником за чином Мелхиседековим? Бо Мелхиседек виніс Авраамові після його славної перемоги хліб і вино (пор. Бут 14:18), прообрази Євхаристії, яку установив Христос. Тому отже, Христос – найвищий Первосвященик, а водночас Законодавець і Господь.
Таким чином не мав Ісус потреби бути принесеним до Храму на благословення чи бути посвяченим Богові, бо ж Сам Він – Бог. Він Сам – Той, Хто усе благословляє. Адже і сумніву не може бути, що «менший благословляється більшим» (Євр 7:7). А хто більший за Бога? А однак Христос Господь зволив бути принесеним до Храму, бути взятим на руки Симеона, прийняти його прославу Бога та й благословити його відхід. Старець Симеон добре усвідомлений, що не він той, хто благословляє, а Немовля, Яке тримає на своїх руках. Добре усвідомлений, бо просить у цієї Дитини відпущення: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром» (Лк. 2:29). Старець не клопочеться тим, що це Немовля не походить зі священичого роду, не випитує, де народилося, не потребує засвідчень Його месіанства, але досконало довіряє Духові Святому, Який відкрив йому правду. І тому бачить своїми очима Спасіння, приготоване перед лицем усіх народів, Світло на просвітлення язичників і Славу Ізраїля, Господа і Спаса нашого Ісуса Христа (пор. Лк. 2:30-32).
Сьогодні нам дана благодать не лише торкатися Спасіння, але приймати Його в серце. Не лише втішатися хлібом і вином, дарами Мелхиседековими, але споживати Тіло і Кров, дар найвищого Первосвященика і Бога. Не лише мить бачити Господа на схилі літ, чекаючи Його з’яви довгі роки, але постійно перебувати в Ньому.
Автор: Марія Ярема
Усе по темі: Стрітення Господнє