В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Наближається час Великого посту, час оновлення, очищення і – найголовніше – час підготовки до прийняття Божественної цілющої благодаті. Ми всі приходимо хворі душею, несучи на своїх плечах важке каміння немочі, гріхів, власної недосконалості. Хто з нас не знає, як важке це каміння, хто з нас не знає, як слабка людина, хто з нас не знає, що ми тисячу разів намагалися звільнитися від гріхів, обтрусити їх з себе, але вони знову повисали на нас, і знову ми йшли зігнуті і тягнули мерзенний тягар, чорний і брудний.

Але Господь нам каже, що Він є єдині ворота в Царство чистоти і світла. Тільки звернувшись до Нього, тільки в молитві знайшовши силу Його благодаті, ми можемо з вами ожити, преобразитися, стати іншими. Але до цього треба готуватися. І от Церква дає нам для цього чудовий час Великого посту, який упереджає радість Воскресіння.

Усе це не випадково, бо ми повинні померти і померти двічі. По-перше, померти разом з Господом. Подумайте, що це означає? Це означає, що Він страждав для спасіння інших людей, і ми повинні нести свої труднощі і життєві страждання, може, і не такі великі, але все-таки нести їх як хрест, саме як свій хрест. І як би помирати з ним постійно. І ще ми повинні померти для гріха. А що це означає? Це означає, що ми повинні так налаштувати совість, душу, життя своє, щоб гріх був нам гидкий. Звичайно, він нас спокушатиме, звичайно, він показуватиме свою силу над нами, але все-таки ми будемо йому ворогами. Ми його не вітатимемо, його не пускатимемо у своє життя з готовністю, ми чинитимемо опір до останнього, хоча сили наші слабкі.

Помираючи так у покаянні і несенні свого хреста, ми з вами підійдемо до днів Святої Пасхи. І хто з нас буде готовий, хто з нас по-справжньому пройде цей шлях, той зустрінеться з істинною Христовою благодаттю. Усе для цього робить Церква.

Сьогодні нам нагадують про падіння Адамове, про нашу спільну гріховність, бо Адам – це є всі ми з вами. Усі ми відпали від Бога, усі ми пішли своїми шляхами. Усі ми знаходимося в непослуху, у самовільному блуканні, і всі ми стоїмо перед лицем Божественного милосердя. Якою би не була грішною і слабкою людина, якщо вона захоче змінити своє життя, Господь пошле їй для цього сили.

І нарешті, дуже важливі слова Христові, що сьогодні нам показують, що наша підготовка в наших руках. Господь Ісус каже: «Якщо ви хочете, щоб вас простив Отець Небесний, то і ви повинні прощати тим, хто винен перед вами». Насправді, як це зрозуміло, як це просто і логічно. Чи можемо ми говорити: «Господи, забудь, згладь, викресли», – коли в нас у серці сидить злість, оберігається і охороняється злопам’ятство? Ні, звичайно. Тому сьогодні Церква закликає нас до прощення. Ми не можемо жити один з одним без прощення, бо кожна людина завжди винна перед іншими: чоловік перед дружиною, діти перед батьками, батьки перед дітьми, сусіди перед сусідами. Ми люди, живі люди, і якби не уміли прощати один одного, то весь світ перетворився б на пекло, хаос злості.

І давайте почнемо сьогодні. Давайте згадаємо все те зло, що є в нашому житті, і залишимо це за порогом Великого посту. Я, звичайно, знаю, що це важко, але ж ця справа Божа, це заклик Христовий, заради цього варто поступитися собою. «Цей час сприятливий», – каже нам Церква, а ми повторюємо вустами слова псалма: «Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче». І навчи мене каятися, навчи мене бачити свої гріхи, і не залиш мене тоді, коли я у відчаї побачу, який великий їх сонм, яка велика їх сила, як нездоланна сила гріха. Щоб у той момент, коли я скажу собі, що немає мені спасіння, немає мені прощення, немає мені зцілення, щоб тоді я дізнався, що воно є, воно є і дароване нам Духом Христовим, Христом Спасителем, Який невидимо присутній тут, живе серед нас, прийшов у цей світ, щоб жодна людина не загинула, але мала життя вічне. Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Сиропусна неділя