Кожен піст, а зокрема Великий піст, Церква сприймає передусім як час покаяння. Правдиве покаяння потребує пізнання Бога і себе. Ісус Христос у Своїх науках підкреслював важливість пізнання Божої правди і дав слухачам таку пораду: „Пізнаєте істину, і істина визволить вас” (Ін. 8:32), а в розмові із самарянкою звертається до неї такими словами: „Якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, – то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої” (Ін. 4:10).
Апостоли у своїх посланнях часто згадують про роль пізнання в духовному житті християн. Так апостол Іван ділиться з християнами таким своїм пережиттям: „І ми пізнали любов, що має до нас Бог, і увірували в неї” (1Ін. 4:16), а в іншому місці пише: „Будемо любити один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов” (1Ін. 4:7-8). Апостол Павло звертається до християн так: „Бо це добре і угодне Спасителеві нашому Богу, Який хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини” (1Тим. 2:3,4); „Бажаю… щоб утішилися їхні серця, з’єднані в любові для всякого багатства досконалого розуміння, для пізнання тайни Бога і Отця і Христа” (Кол. 2:2); „Бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави” (1Кор. 2:8). А апостол Петро завершує своє послання такими словами: „Але зростайте в благодаті і пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа” (2Пет. 3:18).
Покликання Нафанаїла, яке описує сьогоднішнє Євангеліє, дещо відрізняється від покликання інших апостолів. Спочатку Филип розповідає Нафанаїлу про свою зустріч з Ісусом Месією. Промінь Божої любові діткнув Нафанаїла через свідчення Филипа, а коли Нафанаїл прийшов до Ісуса, Спаситель особисто об’явив йому Свою любов, засвідчив, що знає його серце: „Перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею” (Ін. 1:48). Так, Бог знає кожного з нас, але чи ми знаємо Бога, котрий об’явив нам Свою любов через Ісуса Христа. Плодом особистої зустрічі Нафанаїла з Ісусом стає визнання Його Месією Ізраїльського народу: „Учителю! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів” (Ін. 1:49).
Переживаючи час посту, християнин повинен глибше пізнати, ким є той Ісус, від котрого я віддалився, втратив через свій гріх і до Кого маю повернутися. У цьому має помогти нам молитва і Слово Боже. Молитва освітлює душу, показує людині правдивий її стан – всі позитиви і негативи, рівень зв’язку з Богом. Молитва допомагає людині краще бачити, що зближає і що віддаляє її від Бога, що ще потрібно виправити, щоб Божа любов вповні огорнула її.
Святе Письмо описує нам образ того люблячого Бога, до якого маємо повернутися, і Його ставлення до людей – Своїх створінь. Історія спасіння, описана у Святому Письмі, подає нам безліч прикладів і проявів любові Бога до людини, неустанну турботу про її спасіння, повернення до раю. Все це має пробудити в душі християнина щирий жаль і бажання поєднатися з Богом.
Отже, пізнання Бога визначає міру покаяння. Чим глибше людина пізнала Бога у молитві і роздумах над Словом Божим, тим глибше її покаяння, щиріший її жаль за те, через що вона віддалилася від безмежної Божої любові, які духовні дари втратила через свою неуважність чи недбалість у духовному житті.
Якось батько зі своїм маленьким сином проходжувався по цвинтарі. Хлопчик дуже цікавився написами на пам’ятниках, і прочитуючи їх, дуже дивувався, що всі похоронені були добрими людьми. Тоді він звернувся до батька і запитав: „Тату, а де ж хоронять злих людей?” Батько відповів: „Сину, злі люди живуть, а помирають тільки добрі”.
Так воно і буває, бо люди у житті маскуються, а після смерті їх маскують інші. Але виникає запитання, а чи приховають вони своє зло перед Богом? Ми знаємо, що зло піде за людиною у вічність, якщо вона не очиститься від гріхів, раніше ніж відійде в могилу.
Тож прибігаємо до Тебе, Господи і щиро просимо: подай нам розум і натхнення звернути з наших гріховних доріг і в цьому святому пості позбутися гріхів, а стопи свої направити на дорогу виконання Заповідей Твоїх! Амінь.
Автор: о. Михайло Чижович
Усе по темі: 1 неділя Великого посту