Проходить поволі час посту, духовної боротьби за добре приготування душі до величного свята Пасхи Христової. У цьому приготуванні, духовній праці над оновленням своєї душі, свого життя зустрічаємо багато різного роду перешкод і трудностей, які не дозволяють нам наблизитися до Ісуса.
У Євангелії цієї неділі, яке розповідає про оздоровлення Ісусом розслабленого чоловіка, бачимо, що товариші не могли увійти до дому дверима і покласти хворого у стіп Ісуса через велику кількість людей. Вони були змушені вийти на покрівлю дому і через отвір спустити хворого перед Ісусом. А що нам не дозволяє наблизитися до Ісуса, щоб отримати від Нього оздоровлення душі і тіла?
Всі ці перешкоди можна поділити на три групи:
- Найперше нам не дозволяє наблизитися до Ісуса натовп думок. Перше, ніж людина щось вчинить, ніж якась справа постане в реальності, вона про це роздумує. Усе розпочинається з думки, яка зроджується у серці людини. Ісус виразно сказав про це: „Зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство” (Мк. 7:21,22).
Наша духовна боротьба так насправді обертається навколо нашого розуму, навколо думок, які поселяються у нашому серці. Намагаючись вирішити життєві справи з допомогою власного розуму, думок, людина починає провадити діалог із самим собою. Все це є знаком надії на свої можливості і сили, браком надії і довір’я Богу.
Натовп різного роду думок заважає потрапити до дому нашого серця, почути в ньому голос Божий і поставити перед Ісусом зболілу нашу душу. Як пройти крізь такий натовп, як його подолати? Звернімо увагу на те, що текст Євангелія нічого не згадує про те, як четверо намагаються протиснутися крізь натовп. Вони обрали інший спосіб вирішення своєї проблеми – обійшли натовп і опустили хворого зверху, через отвір у стелі. Коли натовп думок наступає на нас під час молитви, Отці Церкви радять обійти їх, повернутися до молитви, роздумувати над Словом Божим на цю тему, яке дасть нам можливість повернутися до Ісуса і пережити Його цілющу благодать.
- Друга група перешкод на шляху до Ісуса, це натовп різних життєвих турбот, клопотів, котрі поглинають увесь наш вільний час і практично позбавляють нас можливості затриматися, роздумати над своїм життям, глибше пізнати стан своєї душі, оцінити свої стосунки з Богом. Постійна зайнятість земними справами, потребами тіла зроджує брак особистої наполегливості у боротьбі із гріхами, рішучості і відваги у дорозі до Христа.
- Третю групу перешкод становить більше прив’язання до людей, ніж до Бога. У вирішенні різних життєвих справ людина частіше звертається по допомогу, пораду до інших людей ніж до Бога. А це знову стається внаслідок слабкої любові і довір’я Богу, надії на Нього. Деколи навіть наші ближні можуть бути перешкодою у дорозі до Бога. Можна так захопитися своєю власною побожністю, що аж не помічати спаралізованих у спільноті, не бачити їхніх потреб.
Однак які б важкі не були перешкоди на шляху до Ісуса, Божа любов і наша віра є сильніші за них, і з їх допомогою ми зможемо успішно подолати ці перешкоди та зблизитися до Ісуса, щоб Він оздоровив і зміцнив нас Своєю ласкою. Бо як каже Писання: „Бо все можливо Богові” (Мк. 10:27).
Тож сьогодні, коли ми пізнали злобу гріха і те нещастя, яке він спроваджує, запитаймо, а що нам говорить власна совість? Якщо відчуваємо щось, то це знак, щоб ми поправились, ідімо до Ісуса.
Тому в цьому Великому Пості шукаймо способу, щоб приступити ближче до Ісуса і промовити, як той блудний син: „Отче, згрішив я перед небом і перед Тобою і вже недостойний зватися Твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів Твоїх”. Амінь.
Автор: о. Михайло Чижович
Усе по темі: 2 неділя Великого посту