В історичній діяльності Ісуса Його чуда сповнювали принаймні три головні функції: були знаками присутності Божого Царства, підтверджували Його послаництво як Месії, та засвідчували перемогу над сатаною та злом. Таким чином зцілення паралітика є передвістям нового життя, яке Ісус отримає у воскресінні, і яке розділить з усіма, хто цього забажає.
В Ст. Завіті прощати гріхи – це виняткова прерогатива Бога (Вих.. 34:7; Іс. 1:18), і тільки священики могли проголошувати прощення іменем Бога. Тут це чинить Ісус, і при цьому називає Себе Сином Людським. Син Людський, про Якого йде мова в книзі Даниїла (роз. 7), має владу чинити правосуддя, – а тут і владу прощати гріхи. В цьому і полягає абсолютна велич і незбагненність Бога. Томас Райт каже, що цим вчинком Ісус не просто “згрішив” проти тодішнього богослов’я – Він пробив діру в звичному способі мислення та життя, в порівнянні з котрим дірка в даху є просто нічим.
Отже Бог є з нами (Еммануїл – Мф. 1:23). Чи ми готові прийнятого такого Великого, Милосердного і Великодушного Бога?
Тридцять відсотків Євангелія від Марка – опис чудес Ісуса, – і це найкоротше Євангеліє, де чудес описано більше ніж в інших євангелістів!
Решта тексту в Марка – Ісус навчає тим самим словом, яким зціляє. В Посланні до Євреїв читаємо, що «слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні. І немає створіння, схованого від Нього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт» (4:12,13). Слово Живого Бога, яке навчає, прощає, і зціляє…
Чи ми готові на такий крок віри (єврейське слово emuna, яке на українську перекладається словом «віра», є спільнокореневим зі словом «Амінь», і завжди означає довір’я до особи, абсолютну вірність, твердість, непохитність), щоб розібрати дах своїх страхів, зневіри, комплексів, стереотипів, традицій та уявлень, які паралізують нас (розслаблюють – роблять слабкими і кволими) і стати з довір’ям перед Ісусом і Його Словом?
Якщо це вже сталося і ми досвідчили дотик Божого прощення і любові, то чи бачимо таких розслаблених поруч себе, і є здатні на подвиг оцих євангельських чотирьох (один екзегет називає їх: співчуття, співпраця, оригінальність та кмітливість), а якщо здатні, то до якої межі та наскільки? Наша відповідь самим собі, завжди покаже ким для мене особисто є Ісус, про Якого сьогодні говорить Марко…
Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)
Усе по темі: 2 неділя Великого посту