В’їзд Господній в Єрусалим

Вхід Господній в Єрусалим, Гюстав Доре

Сьогодні Церква велично святкує урочистий в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Перебування Христа на землі наближається до кінця. Господь завершує Свою земну мандрівку до Єрусалиму – до Свого Розп’яття і Воскресіння, двома великими подіями: воскресінням Лазаря та тріумфальним в’їздом до Єрусалиму. Ці дві події, свідками яких були великі маси людей, давали ясне і переконливе свідчення про післанництво Ісуса Христа та Його божество – стражданнями і смертю випросити нам прощення гріхів і наново відчинити вхід до раю.

У сьогоднішньому євангельському читанні довідуємося, що напередодні входу до Єрусалиму, сестри Лазаря справили Ісусові та Його учням подячну вечерю. В часі гостини Марія взяла плящинку дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса та обтерла їх своїм волоссям на знак любові і вдячності за повернення брата.

Євангеліє сьогоднішнього свята поєднує у собі дві події: гостину Ісуса Христа у домі Лазаря і урочистий в’їзд до Єрусалиму. Згадка про гостину Ісуса з учнями в домі Лазаря має важливе духовне значення, як у Святому Письмі, так і в часі посту. Ця подія вказує на важливий духовний плід входу Ісуса до Єрусалиму – Спаситель іде на добровільні страждання не лише, щоб показати силу Свого божества і засвідчити безсилість смерті над Ним, а передусім, щоб відновити нашу спільність з небесним Отцем. Ісус хоче відновити в нас почуття дітей Божих і наповнити наше духовне життя родинним духом, допомогти нам стати членами Божої спільноти – Отця, Сина і Святого Духа. У цьому переконує нас апостол Павло: „Бо всі ви – сини Божі через віру в Христа Ісуса… Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа” (Гал. 3,26; 4,7). Таким чином духовне життя християнина, його зв’язок з Богом повинен перерости в площину взаємних стосунків близьких осіб, приятелів.

В’їзд Ісуса до Єрусалиму став особливим знаком сповнення слів Його наук, Його місії на землі – дарувати нам Царство Небесне, життя вічне. Ісус іде туди не лише з обов’язку чи послуху волі Свого Отця, а задля нашого вічного добра. Цим урочистим в’їздом Христос показав Свою виразну поставу, Своє ставлення до нас – безмежну любов, і що з цієї любові Він готовий страждати і померти, щоб дарувати нам прощення гріхів і життя вічне, бо добро і спасіння наших душ є важливіші для Нього, ніж будь-яка слава.

Своїм урочистим в’їздом до Єрусалиму Спаситель запрошує нас вчинити наше духовне життя не лише обов’язком, а відносинами близьких осіб, приятелів, ставленням особи до особи, наповнених духом взаємної любові і довір’я.

Ця картина в’їзду Господнього відбувається в душі кожного з нас. Найперше у Тайні Святого Хрещення ми, християни, відрікаємося сатани і всіх діл його, складаємо присягу вірності Христові, обіцяємо любити Христа, виконувати Його заповіді, душа охрещеного наповнюється Божою ласкою і це нагадує ті радісні вигуки „Осанна!”. Христос часто приходив у наш особистий духовний Єрусалим, до нашої душі, особливо під час Сповіді і Святого Причастя. А за короткий час життя саме ми, християни, „що в Христа хрестилися, у Христа одяглися” (Гал. 3:27), віддаляємося від Христа, переступаємо заповіді Божі, розпинаємо свого Бога провинами і гріхами.

У ці останні дні Великого посту Церква закликає нас до правдивого покаяння словами великопосної молитви: „Господи, відкоти камінь твердосердя від мого серця і підведи, Ласкавий, мою душу, знеможену пристрастями; сподоби мене, Владико, принести в покаянні пальмові галузки чеснот тобі, Переможцю аду, щоб, осягнувши вічне життя, оспівувати твою владу й милосердя – єдиний Чоловіколюбче”.

Тому сьогодні, коли весь світ вийшов вітати Небесного Царя, спішімо також і ми привітати Його не тільки зеленими вербовими галузками, але покладімо Йому до ніг наші плоди покаяння, молитви та посту, а особливо діл милосердя. І на відміну від мешканців Єрусалиму, вітаймо Його з розумінням та переконанням, щоб коли Ісус буде піднесений на хресті, ми змогли побачити в Ньому нашого Царя, піднесеного на Свій трон. І тоді, в ту божественну ніч переходу від смерті до життя, зможемо заспівати словами царя Давида: „Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його” (Пс. 67(68):2). Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Вхід Господній в Єрусалим