Мир вам!

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Христос воскрес!

Наш Господь Ісус Христос, Джеймс Тіссо

«Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам» (Ін. 14:27). Так наш Бог благословляє нас на життєвий подвиг, так Він надає нам дар благодаті, яка дає сили вірити і сподіватися, прощати і любити навіть у такі моменти, коли, здається, немає більше сил терпіти, немає більше підстав сподіватися. Як і апостолам Своїм, які «були замкнені з остраху перед юдеями» (Ін. 20:19), так і нам, що тремтять від усякого роду страхів і побоювань, наш Бог викладає Свій мир, той самий «мир Божий», який, як пише апостол Павло, «перевищує всякий розум» (Флп. 4:7).

Цей мир Христовий робить неможливе – можливим, дає сили переносити образи і гоніння, і тому у вірних учнів несподівано і незалежно від їх особистих людських якостей з’являється дивна здатність, про яку Сам Христос казав їм так: «Кому відпустите гріхи, тим відпустяться» (Ін. 20:23).

Ми, на відміну від книжників юдейських, не здивувалися б, дізнавшись, що наш Господь «може прощати гріхи» (Мк. 2:7), але сьогодні нам відкривається, що мир Божий, даний нам як дар благодаті, надає таку, немислиму раніше, духовну силу самій звичайній людині, що і сама вона, ця людина, досі слабка і грішна, отримує право і можливість прощати гріхи таким же, як і вона, – слабким і грішним! Виховані в категоріях справедливості, що з молоком матері ввібрали старозавітний принцип «око за око і зуб за зуб» і тому впевнені в тому, що ніхто не може прощати гріхи, «крім одного Бога» (Мк. 2:7), вони, апостоли Христові, раптом виявили, що кожен з них по дару благодаті став володарем божественного права – права прощення! Адже прощати гріх – означає робити його як би не існуючим. Хіба це не диво?

Звичайно, для тих, хто збирається жити тільки тимчасово, тільки на цій землі і тільки це життя, набагато важливіше була б здатність зціляти від хвороб або робити багатим. Але нам, хто вірить у «життя майбутнього віку», нам, які сподіваються на Вічність, наш Бог дарував щось незмірно більше – здатність прощати гріхи! А дав тому, що ми віруємо і сповідуємо: «що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на світ грішників спасти»; тому, що віруємо і сповідуємо Бога, Який «страждав, і був похований. і воскрес на третій день, як було написано». Ми можемо стверджувати так тому, що воістину воскрес Христос!

Не нам, а Фомі судилося вкласти руку свою в пробиті ребра воскреслого Спасителя, але і на нас так само, як колись на апостола, що засумнівався, без міри зливається щедра благодать Божої любові, бо, як і він, найближчий учень Христовий, ми Духом Святим сповідуємо Ісуса нашим Богом і Господом. От чим обернувся для нас мир Божий, даний Церкві її Засновником! Нам немає нужди «вимагати чудес», подібно до юдеїв, або «шукати мудрості», як це робили елліни (див. 1Кор. 1:22). Ми, які проповідують Христа Розіп’ятого і Воскреслого, навчені Духом Святим тому, що найяскравіший, найдостовірніший доказ Воскресіння Христового – це здатність прощати, здатність, дарована нам воскреслим Господом, яка завжди з нами, бо ніхто і ніщо не може її в нас відняти.

«Кому відпустите гріхи, тим відпустяться» (Ін. 20:23). Іноді здається, що ці слова, якими наш Бог наділяє нас, людей, можливістю творити диво прощення, стосуються виключно священиків: адже це їм від імені Церкви дане таке право. Так, приймати сповідь можуть лише клірики, проте прощати – може кожен! Ми щойно читали в Книзі Діянь про те, що «руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес» (Діян. 5:12), і от тепер – ми знаємо, що здійснювати своїми власними руками приголомшливе диво прощення може кожен християнин, який прийняв дивний дар Духа Святого.

Апостол Фома, згідно з Євангелієм від Іоанна, увірував, коли вклав руку в пробиті ребра Спасителя світу. Але той же Іоанн свідчить: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:29)! Блаженні ті, кому відкриється мир Божий, мир, дарований нам не для того, щоб ми беззаконно гордилися дивною здатністю чудотворіння, але для того, щоб мільйони невіруючих могли зробити те, що запропонував Господь Своєму учневі: «Не будь невірним, але вірним» (Ін. 20:27). Бо ніщо не може переконати невіруючий світ у тому, що ми насправді – Христові, якщо в тайні пропаде дар Божий. Той самий дар миру, який був даний нам для того, щоб ми «увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його» (Ін. 20:31). Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Неділя про Фому