В ім’я Отця і Сина і Святого Духа
Пасха – найдовше свято в році. Вона триває подібно до Великого посту 40 днів, і так само, як під час посту, кожна неділя пасхального періоду відкриває християнину нову грань, новий сенс, нове значення Воскресіння Христового для людини і людства. Для Церкви.
У другу пасхальну неділю згадується диво віри, яке явив апостол Фома, побачивши воскреслого Господа. Ми пам’ятаємо нескінченно радісний і утішливий для нас вигук Спасителя: “Блаженні ті, що не бачили й увірували” (Ін. 20:29). Пам’ятаємо, бо ці слова Господь сказав про нас з вами. Ми не вклали перста свого в рани Його, але віруємо! Віруємо в те, що воістину воскрес Христос!
Третя неділя по Пасці присвячена подвигу слабких і полохливих жінок, які благодаттю Божою здолали жах, що змусив апостолів розбігтися в страху, сховатися за зачиненими дверима, забути про свій учнівський борг. І слабкі жінки дивом Божим, дивом віри на наших очах зростають у Жінок-мироносиць, даючи нам образ мужнього і самовідданого служіння Богові.
Сьогодні свята Церква згадує диво зцілення розслабленого в купальні Вифезда. Цей чоловік, що 38 років пролежав у тяжкій хворобі і не був здатен нічого зробити для свого порятунку, є образом усього людства, втомленого, хворого, що заплуталося в метушні і вадах. Але не лише людства, а і кожної окремої людини. Я сам і кожен з вас не лежить, слава Богу, в явному розслабленні останні 38 років. Але хіба ми не чекаємо якоїсь зовнішньої події, якогось дива, якоїсь людини, яка прийде і все виправить, усе влаштує, усе зробить так, як слід?
Ця жалюгідна, інфантильна надія на великого начальника, на “пана” – ця жалюгідна надія на людину, прямо заборонена Богом, Який сказав: “Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння” (Пс. 145:3), – як ми співали сьогодні на Літургії, ця хибна та гріховна надія паралізує нашу волю, робить нас слухняною іграшкою своїх власних пристрастей, лукаво нашіптує нам: “На все воля Божа…” Немає волі Божої на нашу бездіяльність, на лінь, на відмову від власних зусиль. Після того, як сталося те, для чого Господь став Людиною, – Воскресіння Христове, після цього людина може і повинна: “встати, узяти постіль свою і піти”!
Якщо Христос воістину воскрес, що з таким захватом і радістю ми щодня сповідуємо в пасхальні тижні, то ні для кого з нас вже не є можливим відмовлятися, подібно до євангельського розслабленого, так званими об’єктивними причинами. Ми не сміємо сказати перед лицем воскреслого Господа, якщо дійсно віримо у факт Його воскресіння: “Не можу боротися зі своїм гріхом, не можу перемогти свою слабкість, бо не маю людини, яка допомогла б мені, яка опустила б мене в купальню, яка би за мене здійснила подвиг”.
Єрусалимський розслаблений, який 38 років чекав руху води, нагадує мені сучасну людину, загалом і в цілому “доброго християнина”, який, проте, якось забув про те, що “Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його” (Мф. 11:12). Нам, бідним, усе здається, що спасіння наше станеться саме собою, просто через те, що Господь милосердний, що Він нас любить і жаліє, що от ми поплачемо небагато на сповіді, поставимо Йому свічку до ікони, прочитаємо “Отче наш” перед сном, і гаразд, решта сама собою влаштується! Так ми і проводимо рік за роком у душевній дрімоті, підхоплюючись і пожвавлюючись тільки в променисту пасхальну ніч, щоб із захватом прокричати: “Воістину воскрес!”
А тим часом життя минає. І душа наша, що чекає руху води, усе ще сподівається, що знайдеться добра людина, яка за нас, а точніше – замість нас, молитиметься, постуватиме, трудитиметься. Душа ж наша тихо спить.
Але сьогодні, зараз наш Спаситель кличе нас прокинутися, зрозуміти нарешті, що ніхто не врятує нас, якщо ми самі не потрудимося для нашого спасіння. Це до нас, до кожного з нас звернені Його різкі, наказові слова: “Встань, візьми постіль твою і ходи“!
Встань, людино! Досі тобі чекати сприятливих обставин, доброго царя, гарної погоди, руху води. Усі слова сказані. Усі чудеса здійснилися. Усі докази отримані. Встань, візьми постіль твою і ходи, бо воістину воскрес Христос! Амінь.
Автор: священик Сергій Ганьковський
Усе по темі: Неділя про розслабленого