В ім’я Отця і Сина і Святого Духа
“А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне” (Ін. 4:14). Так Господь наш Ісус Христос каже нам, які, подібно самарянці, приходять протягом усього свого життя до найрізноманітніших джерел: води, їжі, грошей, задоволень – усього того, що здається нам сенсом і змістом нашого життя.
Нам і справді потрібні їжа, питво, одяг і дах для того, щоб життя це тривало, для того, щоб діти наші росли здоровими, для того, щоб наші літні люди були доглянуті і ситі під час старечої немочі. Усе це важливі і законні життєві завдання. Ніхто не посміє докорити людині, яка усі свої сили вживає на те, щоб життя людське тривало. Але не може це людське життя тривати, якщо не задасть собі людина одного разу просте запитання: навіщо?
Навіщо ми живемо, якщо все одно неминуча смерть наздожене кожного з нас? Навіщо ми любимо і прив’язуємося, прикипаємо душею до коханих, якщо все одно близькі і друзі смертю заберуться? Навіщо ми так судорожно чіпляємося за життєве благополуччя, якщо всім і давно відомо, що жодними силами його надовго не утримати? Навіщо ми так багато зусиль витрачаємо на здобуття їжі і ніяк не можемо наїстися досхочу і назавжди? Навіщо ми п’ємо, якщо знову відчуємо спрагу?
Якщо життя кінцеве, якщо ми помремо назавжди, якщо Бога немає, якщо Христос не воскрес – усі ці страшні питання втрачають сенс. Життя людське з його радощами і печалями, з чудовою красою природи, з хворобами і прикрощами – втрачає сенс, бо навіщо терпіти скорботу, якщо попереду – небуття? Навіщо радіти життю, якщо рано чи пізно його віднімуть?
Головне питання нашого життя зовсім не “як жити”. Головне питання нашого життя “навіщо жити”.
І відповідь на це головне питання ми, християни, отримали в день Воскресіння Христового. Тому і каже Христос самарянці: “Ти не жадатимеш довіку, бо вода, яку Я дам тобі, – джерело вічного життя”. Природна вода може напоїти на короткий час, вона може угамувати лише тілесну спрагу, і то не назавжди. Жодна каша, жодні котлети не зроблять людину ситою навік! От і самарянка п’ятеро чоловіків мала, але цей натовп так званих чоловіків не зробив її щасливою. А Христос сказав їй дивні, незрозумілі слова, і ці слова пробудили її душу, відкрили їй внутрішні очі, і вона раптом зрозуміла, що так жити, як вона жила, не можна.
Проста жінка зрозуміла, що життя наше набуває свій сенс тільки тоді, коли людина відкриває для себе просту істину, що “не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих” (Мф. 4:4).
Зовсім не погано піклуватися про хліб насущний, погано – піклуватися тільки про нього. Зовсім не погано мріяти про доброго чоловіка, сімейний затишок, дітей; погано і не гідно людини бачити тільки в цьому сенс життя. Ніде в Євангелії ми не знайдемо заклику не їсти м’яса і не пити вина, але кожен християнин знає, що гріх – обжиратися і упиватися. І не тому це гріх, що Богу шкода нам зайвого шматка, а тому, що сенс життя людини, вище її призначення не в м’ясі і не в горілці. І коли ми забуваємо про це, ми перестаємо бути людьми.
Коли Бог створював людину з пороху земного, Він створив її безсмертною. Людина, живучи гріхом, забула про своє безсмертя. Їжа і питво здалися їй солодшими за вічне життя. Подібно до блудного сина, людина поневірялася грішною землею, відкинувши рай, покинувши теплий дім Отця свого Небесного. І дуже втомилася людина в цих своїх гріховних поневіряннях. І не було надії в грішної людини на переміну її тяжкої долі, поки Син Божий, Який став Сином Людським, не перейняв на Себе в хресних Своїх стражданнях усю цю тяжку муку грішного людства, щоб померти і воскреснути.
- Воскрес Христос – і життя вирує!
- Воскрес Христос – і жодного мертвого в гробах!
- Воскрес Христос – і Кров Його, пролита на Хресті за гріхи наші, стала Водою вічного життя, і хто питиме Її, той не зажадає повік. Амінь.
Автор: священик Сергій Ганьковський
Усе по темі: Неділя про Самарянку