Кожен уривок Євангелія від Івана містить глибини для розуміння таїнства Божої любові та нового творіння завдяки Страстям та Воскресінню Ісуса. Про кожен з цих уривків можна говорити або дуже багато, або просто обмежитися кількома напрямними тезами. Відтак з огляду на бажання ефективності для тих, хто відкриває Писання досить часто, а то й кожного дня, сьогодні обмежуся кількома тезами.
Перший важливий акцент. Біля криниці в Самарії Ісус починає розмову з однією жінкою. Євангеліст зауважує, однак що «юдеї не знаються з самарянами» (Ін. 4:9). Колись представники одного народу, тепер дуже по-різному дивляться на Бога та Його роль в їхній історії, Св. Писання, а також як і де слід поклонятися Богові. Ісус перший починає розмову, й слідкуючи за розповіддю Євангелія ми бачимо, що крига потрохи кресне, й відтак не тільки діалог, але й щира розмова, стають цілком можливі. Тобто, Іван демонструє, що там де здавалося б не має жодних шансів на примирення, воно можливе, якщо там є присутній Ісус… Іншими словами, якщо учасники діалогу готові до щирості, й не пробують вживати Бога як інструмент для поширення своїх ідеологій, на кшталт якихось химерних «руських мірів», тоді Він може зцілити навіть дуже глибокі рани.
Другий акцент історії. Христос єдиний дозволяє нам «винести на світло» наші проблеми, як також і «скелети з наших шаф» не принижуючи нас, а дозволяючи пережити життєдайне звільнення та зцілення серця. Жінка-самарянка потрохи відкриває своє життя й настільки відчуває полегшення, що біжить до міста й перебуваючи під сильним враженням запрошує городян зустрітися з Ісусом.
Й в кінці третій і останній акцент. Саме ця зустріч жінки та мешканців міста з Ісусом та їх пережитий досвід є ключовими в цьому уривку. Переживши глибоку зустріч з Ісусом, жінка біжить і ділиться цією радістю з іншими. В результаті, вражені її свідченням «багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні» (4:39-40). Відтак час проведений з Ісусом приносить свої ще більш чудові плоди: «І ще більше увірувало в Нього за Його словом. А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос» (4:41-42).
Сьогодні, як і впродовж 2000 років історії Церкви, Бог в Ісусі шукає зустрічі з кожною людиною для того, щоб полегшити тягарі її життя та подарувати життєдайне зцілення. Для Нього не існує нічого неможливого, і навіть у найбільш заплутаному житті, можна навести порядок, якщо бути з Ним максимально відвертим. Відтак досвід справжньої зустрічі з живим Ісусом наповнить наше життя таким змістом та радістю, що ми будемо готові постійно ділитися цією радістю з іншими. Без цієї зустрічі, – або через Його Слово, або через Прийняття Євхаристії, – неможливо пізнати Хто Він такий, віднайти справжній мир, а відтак радісно свідчити іншим. Просто чуток про Нього, та розповідей інших людей замало. Ісус хоче особистих стосунків з кожним, – бо тільки вони змінюють життя та відкривають горизонти майбутнього.
Бог Біблії не має внуків. Він має тільки дітей – тих, які народжуються з води і Духа, через Хрещення та Миропомазання, через особисту зустріч та глибокий досвід. Замало просто почути про Бога від когось. Сьогодні жінка-самарянка запрошує кожну людину до особистої зустрічі з Тим, Котрий завжди знімає з плечей навіть найважчі тягарі та випростує найзаплутаніші стежки життя.
Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)
Усе по темі: Неділя про Самарянку