Зцілення сліпонародженого – один з найяскравіших епізодів усієї євангельської історії. Разом з воскресінням праведного Лазаря – це те саме диво, яке, зокрема, послужило причиною рішення юдеїв про необхідність убити цього чудотворця і проповідника – Христа.

Такого зцілення ще не знала людська історія, щоб хтось, народжений сліпим, раптом прозрів. Юдеї опиняються в дуже непростій ситуації. З одного боку, явне диво. З іншого боку, таке саме явне порушення суботнього спокою.

Цікаво, який вихід знаходять юдеї з цього, здавалося б, нерозв’язного протиріччя. Вони кажуть: «Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи». Ми часто надто багато приділяємо уваги нашому розуму, ми думаємо, що завжди поступаємо виключно правильно, обдумано, розумно.

Випадок з юдеями свідчить, що набагато частіше ми виявляємося керованими станом нашого серця, ніж уявленнями нашого розуму. Саме це пояснює ту саму приголомшливу духовну сліпоту юдеїв, які, бачачи перед собою самого Месію, Який здійснює нечувані чудеса, не вірили в Нього і шукали будь-які приводи, щоб упіймати Його на слові, щоб докорити Йому, зрештою – убити.

Неспроста Православна Церква так багато говорить про важливість очищення серця від пристрастей. Серце – це те саме осереддя нашого життя, яке визначає багато наших вчинків. Самолюбне, гріхолюбне серце завжди вишукуватиме будь-які причини, для того, щоб виправдати свою поведінку.

І навпаки, серце жалісливе, милостиве, щедре, відкрите завжди знайде шляхи, щоб виправдати іншу людину, щоб знайти вихід у найбільш, здавалося б, нерозв’язній ситуації.

Допоможи ж, Господи, нам всякий раз, коли ми виявляємося віч-на-віч з очевидним добром, з очевидною святістю і відчуваємо у своєму серці спротив цьому, зупинитися і дуже серйозно замислитися. Замислившись, зрозуміти, що викликає зніяковіння в нашому серці, і прагнути до покаяння, щоб вирвати з нашої душі все те, що опирається Богові.

Автор: протоієрей Павло Великанов

Усе по темі: Неділя про сліпого