У шосту неділю Пасхи, останню неділю перед Владичним Вознесінням, спогадуємо ще одне з великих чуд Христа: оздоровлення сліпородженого. Кондак неділі закликає нас духовно уособити себе з сліпородженим: На душевні очі осліплений, до Тебе, Христе, приходжу. Як сліпий від народження, в покаянні взиваючи до Тебе: Ти тих, що в темряві, Світло пресвітле.

Мабуть ніхто з нас не може з певністю ствердити, що не є осліплений на душевних очах. Звичайно, душевний зір у кожного з нас різний і якість цього зору також коливається з роками, але все ж усі ми осліплені, якщо подекуди не зовсім сліпі.

Однак, на відміну від євангельського сліпця, про котрого сьогодні мова, ми не є сліпонародженими. Родилися ми з добрим душевним зором, хоча й у загрозливій небезпеці поступово осліпнути. Охрестившись, отримали благодать не втрачати гостроту доброго зору, а миропомазані бувши і живлені Святими Тайнами, укріпилися на боротьбу з осліпленням, що йде чи то від світу, чи то від лукавого. Сліпий від народження не був винним у тому, що вродився незрячим, та й батьки його не згрішили важко перед Богом. У цьому також ми не надто подібні до євангельського героя. Адже ступінь нашої душевної осліпленості прямо залежний від нашої свобідної волі. Звісно, що також виховне і культурне середовище чи певні житейські обставини зумовлюють гостроту нашого душевного зору, але все ж першість належить свобідній волі кожного. Тому якщо ми духовно не добачаємо, то слід найперше пошукати причини в недоброму вжитку свобідної волі.

Сліпонароджений знав, що він сліпий. Звісно. Як було йому цього не знати, якщо навіть у снах чи мріях не міг він мати певність, що добре уявляє собі світ, адже ніколи його не бачив і не міг знати, чи мариво його має стосунок до правди? Ми ж натомість ще й тим відрізняємося від євангельського сліпця, що нерідко не здогадуємося про свою осліпленість чи навіть сліпоту. А не знаючи про неї, не можемо прийти до Христа і кликати про порятунок. Не можемо покаятися і визнати свій стан за темряву, а присутність Бога – за світло пресвітле. Саме до зрозуміння правдивого стану речей і необхідності покаяння закликає нас Неділя Сліпонародженого. Покаяння ж завжди свідчить про пасхальний вимір нашого життя – перехід від темряви до світла.

Автор: Марія Ярема

Усе по темі: Неділя про сліпого