Той, хто ніколи не бачив сонця сотвореного, сподобився відразу побачити Сонце Небесне. Той, хто зроду спотикався об каміння земне, не маючи світла очей, сподобився одразу йти рівними дорогами благочестя і Богопізнання, одержавши світло серця. Той, хто був жебраком з дитинства, став відразу проповідником приходу Христа-Месії. Таке велике чудо віри. Адже «ані він не згрішив, ані батьки його, – що таке йому сталось, що вроджений сліпим – але щоб ділам Божим виявитись на ньому!» (див. Ін. 9:3) От і виявляються сьогодні чудно діла Божі і Його слава.
Чи варто однак було чоловікові так страждати з народження, щоб одного дня могла явитися слава Божа? Чи не жорстокосердий Господь наш? Але ж ні, ніколи. Якби не сотворив Господь чоловіка цього незрячим, чи побачив би він коли-небудь світло віри, чи сповідував би за свого життя Того, Хто приходить як «Світло світу» (див. Ін. 9:5)? Чи свідчив би він коли-небудь перед книжниками і фарисеями, кажучи явно: «Це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає. Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження. Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити» (Ін. 9:30-33). Чи промовив би той чоловік коли-небудь, поклонившись: «Вірую, Господи!» (Ін. 9:38)?
Тому, отже, страждання плоті було тому чоловікові на спасіння душі і на просвічення тіла, бо одного спасенного дня «чуда преславні звершуючи. Визволитель зцілив і сліпого від народження, сумішшю помазав і сказав: іди й умийся в Силоамі, щоб ти пізнав у Мені Бога, Який ходить по землі у плоті, заради милосердя щедрот» (канон Утрені).
Автор: Марія Ярема
Усе по темі: Неділя про сліпого