Ми звикаємо до нашого тіла, яке втомлюється, яке вимагає живлення, яке хворіє, яке відчуває різні види обмежень, і нам здається, що по-іншому насправді бути і не може. Людська природа, як ми бачимо її у воскреслому тілі Христа Спасителя, має абсолютно інші якості, які в простому тваринному світі недосяжні.
Ми бачимо, як Христос проходить Своїм фізичним тілом крізь стіни, ми бачимо, з одного боку, що Він може приймати їжу, з іншого боку, може в ній абсолютно і не мати потреби. Ми бачимо, що Його тіло зберігає, як пам’ять, сліди від цвяхів, якими прибивали Його тіло до хреста.
Вознесіння Господнє затверджує дуже важливу християнську істину. В особі Христа Спасителя ми маємо справжню людяність. Те саме людське єство, яке ми звикаємо бачити в нашому житті як слабке, немічне, хворобливе, вмираюче, у Христі стає абсолютно іншим, чужим для матеріальних обмежень, воно не знає ні болю, ні страждання, ні найголовнішого – смерті.
Христос одного разу воскрес і більше вже не може померти. Саме тут лежить причина благоговійного ставлення християнства до людського тіла навіть ще тут, на землі, ще задовго до загального воскресіння. Саме тут, у сьогоднішньому святі відкривається причина існування в Православній Церкві шанування мощів святих угодників Божих, особливого дбайливого трепетного ставлення до тіла, навіть ще не прославленої святої людини.
Навчи ж нас, Господи, сьогоднішнім святом ставитися до тіл один одного не, як до тимчасового житла душі, але, як до справжніх храмів, в яких повинен жити і діяти Твій Дух Святий.
Автор: протоієрей Павло Великанов
Усе по темі: Вознесіння Господнє