В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Христос Спаситель під час Свого земного життя любив віддалятися в гори, де небо здавалося ближче і були видні широкі простори землі. У пустелі, коли Він спокушався дияволом, але відкинув усі його спокуси, Він стояв на такій високій горі, що, здавалося, звідти видно всі царства світу. А на іншій горі Він молився, і обличчя Його просяяло, і одяг став білим і блискучим – це було Його Преображення. Біля Елеонської гори Він часто зупинявся ночувати зі Своїми учнями. Гора знаходилася неподалік від Єрусалиму. І там, на порозі Своїх страждань, Господь говорив Своїм учням про те, що буде зі світом, з людьми, що буде з Єрусалимом.
І от після того, як Він явився учням, Він піднявся з ними саме на цю улюблену Елеонську гору. Ми не знаємо, чи був то ранок або вечір, але звідти, з вершини, відкривалися перед ними пагорби, долини, і місто, що лежало біля їх ніг, – Єрусалим, в якому жили праведники і грішники, пророки і вбивці, царі і священики. Господь стояв на тому самому, можливо, місці, де Він передбачав майбутнє світу. І звідси, посилаючи Своїх учнів, Він казав: «Як Отець послав Мене в цей світ, тепер Я посилаю вас». А вони стояли, боязкі, радісні, не упевнені, не знаючи, що далі буде. І один з них запитав: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?» Не знали вони, куди Він їх посилає і навіщо. Але потім вони просвітилися духом Божим, і Дух Божий вказав їм і шлях, і дав їм силу Слова.
А тим часом Господь підняв руку і благословив їх, благословив і усіх, кого вони потім просвітять, і всіх їх нащадків, і всі сотні, тисячі і мільйони людей: «Дана Мені всяка влада, – сказав Він, – на небі і на землі». Раніше Він був підпорядкований нашим людським законам, потребував їжі і води, сну і відпочинку, а тепер Він усе переміг, переміг навіть смерть. Після Воскресіння Він сказав: «Дана Мені всяка влада на небі і на землі». Усе тепер притікає до Нього, весь світ поступово підкорятиметься Господу Воскреслому, не в одну мить, не в один день, не в одно століття, але впродовж тривалого часу, усе підкорятиметься Господу Ісусу.
Коли Він благословляв їх, та хмара відокремила Його від них. Ця хмара і тепер ще не зникла: ми не бачимо Христа своїми тілесними очима, але Він залишається тут на землі. Він на землі – Він і на небі, Він Бог – Він і людина. Він у вічності – Він і з нами в нашому короткому житті; ми можемо доторкнутися до Нього, можемо почути Його голос, бо Господь з нами.
От чому Церква співає слова тропаря: «Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам». Здавалося б, яка ж радість, коли вони з Ним розстається, коли більше Він не буде з’являтися для них у зримому образі? Проте ця радість була, бо Він залишився з ними навіки, залишився з кожним, хто Його любить, бо Він є Спаситель, що прийшов у світ врятувати грішних, серед яких перший є я. Радість перебування з Господом завжди – от що означає Вознесіння. Він тепер не в Єрусалимі, не у Вифлеємі, не в Назареті, не на горі чи в долині, біля моря чи в місті, а – усюди. Він сів праворуч Отця, Він перебуває там, де Бог перебуває – всюди. Тому в будь-якому місці землі, у будь-який час дня і ночі, ми завжди можемо призвати Його, і Він буде поряд з нами. Він буде наш Господь, Він чутиме нас, бо Він з нами по всі дні, до кінця віку. Амінь.
Автор: протоієрей Олександр Мень
Усе по темі: Вознесіння Господнє