Вознесіння Ісуса на небо стало завершенням Його земної місії – спасіння людського роду і повною прославою в небі. „А тепер іду до Того, Хто Мене послав” (Ін. 16:5). „Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця” (Ін. 16:27). „Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати” (Ін. 17:4). Ісус повернувся до Свого Отця, виконавши Його волю – відкуплення людства з неволі гріха Своїми стражданнями і смертю на хресті. Отак мовив Ісус, а підвівши очі Свої до неба, проказав: „Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе; як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне” (Ін. 17:1-2). Цим Він приготував нам місце, духовне житло в небі. Про це Ісус ревно просив Свого Отця на Тайній вечері: „Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу” (Ін. 17:24). Подія Вознесіння стала здійсненням слів Спасителя, які Він сказав до апостолів на Тайній вечері: „Я йду приготувати місце вам… щоб і ви були там, де Я” (Ін. 14:2-3).

Вознесіння Ісуса Христа на небо містить у собі важливу духовну науку для нас. Наша праця над власним освяченням повинна духовно підносити нас, сприяти духовному зросту у вірі і любові до Бога, звільняти від прив’язання до земних речей, до будь-якого найменшого гріха і зближати до Бога, до нашого місця в небі, а не просто задовольняти земні потреби.

Сьогоднішнє свято Вознесіння має утвердити в нас розуміння і переконання, що людина не знайде тривалого щастя на землі, тут його немає. Наше правдиве щастя є в небі – бути близько Бога і насолоджуватися любов’ю Отця, Сина і Святого Духа.

Людство завжди мало тугу за щастям, за вічністю. В дійсності ми живемо, аби стати та бути щасливими. Бажання щастя, це ціль, що творить зміст нашого життя. Шукати щастя, це шукати Бога, Який чекає нас у вічності.

Празник Вознесіння Христового має нам постійно пригадувати, яка наша ціль життя, де наша правдива батьківщина, де нам шукати щастя, бо на землі нема його повноти. Небо – це місце, де є вічне щастя. Святий Павло мав нагоду закоштувати цього щастя, він зазнав таких радощів, такого задоволення, що пише: „Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його” (1Кор. 2:9).

Небо – це місце, де ангели і святі постійно радіють і обличчям в обличчя оглядають Бога. У Небі немає ні болю, ні смутку – тільки неустанна радість, немає нарікання, тільки вічне задоволення; немає гніву, ненависті, переслідування, тільки найкраща, свята любов; немає страху, непевності, тільки непорушна тривалість й незмінна певність. У Небі – життя без смерті, молодість без старости, здоров’я без слабостей, відпочинок без праці, радощі без злиднів, згода без спорів, світло без темряви – нев’януча краса, справжня свобода, повнота знання, море щастя.

Свято Вознесіння Господнього – це також день надії, бо вже для нас усіх відчинена дорога до неба, тепер можемо з певністю туди споглядати, бо там і для нас приготовлене житло. Сьогоднішнє свято сповняє нас радістю з того, що також і ми будемо взяті до Неба не тільки з душею, але і з тілом. Так, людська душа є безсмертна, бо Бог створив її на Свій образ і подобу. Та не тільки душа зможе брати участь у божественному житті, але і тіло. Обидві складові частини людини – і душа, і тіло будуть жити у вічності. І Христос, Який возноситься сьогодні на Небо з тілом і душею, доводить те, що людська природа у повноті, і душа і тіло, буде взята в Небо, щоб там перебувати в оселях Божих вічно.

Тому піднесімо сьогодні і кожного дня свої серця до Господа, очі свої вгору, як колись це зробили апостоли Христові, і з вірою промовмо: „Дякую Тобі, добрий Боже, вже наперед за таку величну і чудну нагороду – вічне щастя, яку Ти приготував за мої скромні труди, що зношу на землі задля Тебе. Від сьогодні я постановляю собі, щоденно пам’ятати про вічність, щоб певніше втриматись на цій дорозі до спасіння. О Боже, благаю Тебе, подай мені для цього Свої потрібні ласки, щоб я був гідним спадкоємцем Твого Небесного Царства!” Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Вознесіння Господнє