Збережи їх в ім’я Твоє…

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Сьогодні, коли Церква Христова молитовно згадує святих отців Першого Вселенського Собору, які за натхненням Святого Духа змогли сформулювати, пояснити і передати нам з вами істину про Бога, зафіксовану у визначеннях Символу віри, сьогодні за богослужінням читається уривок святого благовістя апостола Іоанна Богослова, званий часто Христовою первосвященицькою молитвою.

Господь молиться за людей. Господь, подібно до священика, який стоїть перед Престолом, молиться за малих світу цього. Перш ніж зійти на Хрест, перш ніж прийняти страшну муку і страшну ганьбу, наш Спаситель молиться за тих, хто залишився сиротами після Його відходу. Він молиться за тих, хто зрадить Його при першій же небезпеці. Господь молиться за людей, бо любить їх.

І людині це знайоме. Коли помирає мати, коли перед воротами смерті стоїть батько малих і безрозсудних дітей, серце їх переповнюється жахом за долю тих, кого вони залишають – за малих своїх, які от-от стануть сиротами. Це буває не так вже і часто на землі. Все-таки, як правило, батьки і матері покидають світ цій, коли їх діти вже виросли, твердо стоять на ногах і не потребують допомоги своїх постарілих батьків. Але якою тривогою переповнене материнське серце, коли вона бачить, що улюбленому своєму чаду нічим вже, окрім молитви, допомогти не може. Інші скажуть: усе від маловір’я! Чого матері боятися за дітей своїх, коли з ними Бог? Але давайте вслухаємося ще раз у ці любовні, тривожні слова, які Христос вимовляє, молячись за Своїх учнів, а значить, і за нас з вами: “Я за них благаю, – не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав МеніЯ вже не в світі, та вони в світіОтче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені” (Ін. 17:9-11).

Ця молитва, повна жалості і співчуття, тривоги і надії, возноситься Тим, Хто сказав Своїм учням: “Я – Світло для світу” (Ін. 8:12). Господь благає Отця Небесного, звичайно, не лише за апостолів. Він – Бог. Для Нього немає часу. Для Нього немає ні “учора”, ні “завтра”. Для Нього є тільки у свій час – “зараз”. Тому Господь наш молиться у Своїй первосвященицькій молитві і про них, апостолів, і про єпископів і пресвітерів Церкви Христової, які три століття після того зберуться в Нікеї, щоб проректи, проспівати, проголосити наш Символ Віри. Символ нашої віри. Для того Він і молиться про них, щоб цей Символ був проголошений Церквою і прийнятий Церквою. “Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе” (Ін. 17:8).

Господь молиться і про нас, зовсім вже слабких і ненадійних.

Усе бачить наш Спаситель під час цієї молитви, Він бачить нас, що заблукали у власних пристрастях, що озлобилися від образ і самотності, жадібних і переляканих. Він бачить нас такими, які ми є сьогодні, і просить за нас нашого спільного Отця: “Збережи їх в ім’я Твоє“. Він молиться про нас, бо знає, як важко буде нам зберегти нашу віру, як важко буде нам залишитися по-дитячому довірливими серед спокус віку цього.

Бог за нас! Бог з нами! Бог не відвертався від нас, коли ми зраджували Розіп’ятого, коли гріхами своїми тягнули Його знову і знову на хрест. Він як і раніше кличе нас із Собою в життя вічне, у радість, яку тільки Він і може дати, у щасті, яке тільки з Ним і можливе. Ми часто уявляємо Його суворим суддею, який от-от вимовить над нами Свій справедливий, але страшний вирок, а наш Господь у Своїй молитві до Бога-Отця просить про нас. Адже Він не просто просить зберегти нас; ви послухайте тільки, Він просить не спокою, не істини, не справедливості для роду людського, але каже Отцю Своєму і Отцю нашому: “Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну” (Ін. 17:13).

Не забути б нам тільки про це, почути б нам хоч колись ці слова Спасителя нашого. Почути не лише вухами, які вже жодними словами не здивуєш, жодними розмовами не зрушиш. Почути б нам ці слова Христові про радість повну всім серцем, усією глибиною душі нашої. І тоді, можливо, радість, дійсно повернеться в наше життя, як повертається тепло на втомлену від холоду землю. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Неділя св. отців І Вселенського Собору