Вчення Господа Ісуса Христа

Про Своє вчення Ісус Христос говорив так: “Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого” (Ін. 18:37). Тому ми повинні з благоговінням приймати кожне слово Христа як абсолютну і непорушну істину і на ній будувати свій світогляд і життя.

Про Себе Самого Ісус Христос учив, як про Спасителя людства: “Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загиблене для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох” (Мф. 18:11;20:28). Син Божий узяв на Себе місію спасіння людей, виконуючи волю Свого Отця, Який “так полюбив світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Ін. 3:16).

Ісус Христос учив, що Він має одну суть з Богом Отцем: “Я і Отець – єдине” (Ін. 10:30), що Він одночасно “зійшов з небес” і “сущий на небесах”, тобто – Він одночасно перебуває на землі, як людина і на небі, як Син Божий, будучи Боголюдиною. Тому всі повинні шануватиСина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його” (Ін. 5:23). Істину Своєї Божественної природи Ісус Христос сповідував і перед Своїми хресними стражданнями, за що і був засуджений Синедріоном на смерть. Так про це заявили члени Синедріону Пілатові: “Ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим” (Ін. 19:7).

Відвернувшись від Бога, люди заблукали у своїх релігійних поняттях про Творця, про свою безсмертну природу, про мету життя, про те, що добре, що погане. Господь Ісус Христос розкриває людині найважливіші основи віри і життя, дає напрям її думкам і прагненням. Наводячи повчання Спасителя, Апостоли пишуть, що “ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства“, – благу звістку про настання Царства Божого серед людей (Мф.9:35). Часто Господь Свої повчання починав словами: “Царство Боже подібне…”. З цього слід укласти, що, за думкою Ісуса Христа, люди покликані спасатися не індивідуально, але спільно, як одна духовна сім’я, користуючись тими благодатними засобами, якими Він наділив Церкву. Ці засоби можна визначити двома словами: Благодать і Істина. (Благодать – невидима сила, що подається Духом Святим, яка просвічує розум людини, направляє її волю до добра, зміцнює її душевні сили, приносить їй внутрішній мир і чисту радість та освячує всю її істоту).

Говорячи про спасіння, Ісус Христос учив про умови вступу людини в Його благодатне Царство, про те, як повинен жити і до чого повинен прагнути християнин і про природу Свого Царства. До розгляду цих сторін вчення Спасителя ми і переходимо.