Скажи «стоп» перший

Прощення повинне йти частково від розуму, частково – від серця. Що стосується серця – тут можна дуже довго міркувати, але таких правил і вказівок, щоб підходили абсолютно всім, все одно не придумаєш. Але, можливо, не так вже погано йти в прощенні і від розуму.

Якщо ми не хочемо простити когось – це означає, ми відділяємо його від себе, протиставляємо себе цій людині. Якщо згадати Євангеліє, Христос ототожнює Себе з іншими людьми і закликає нас бачити в наших ближніх – Його. Виходить, що коли ми ворогуємо проти людини, тим самим ми ворогуємо ще і проти Христа.

Якщо людина розумом хоче простити, вирішила, що має простити, але внутрішньо не відразу виходить – це цілком зрозуміло. Коли ми когось не можемо простити, незважаючи навіть на всі зусилля, значить, ми одержимі пристрастю. Гнів, образа, гордість. А за одну мить ні самі пристрасті, ні якісь їх наслідки не підуть.

Сам я не можу похвалитися, що відношуся до людей, які з легкістю прощають образи.

Зуміти простити відразу, – непросто, і далеко не у всіх виходить. Розуміючи це, ми повинні намагатися вчитися прощати, не затримуючись і не хвилюючись із цього приводу. Якщо ми намагаємося рухатися в потрібному напрямі, це вже добре.

У Євангелії нам прямо сказано: «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного» (Мф. 5:44-45). І дійсно, це допомагає, коли починаєш молитися за людей, які, як тобі здається, образили тебе. Тобто якщо ми самі не можемо зближуватися з кривдником безпосередньо, у нас є можливість наблизитися до нього через Бога.

Якщо ми не намагаємося здолати образу, не можемо простити, вона, як будь-яка пристрасть, починає руйнувати нас зсередини. Мені довелося стати свідком конфлікту моїх знайомих. Як буває в подібних ситуаціях, правих вже не було, бо надто багато різкостей сказали люди на адресу один одного. Конфлікт тягнувся, тягнувся, поки один з його учасників не знайшов у собі сили зупинитися і сказати: «Простіть, якщо чимось образив вас». Причому відразу реакції не відбулося, і тоді він ще раз попросив прощення, можливо, вже щиріше. І тоді конфлікт припинився.

Тобто навіть коли здається, що людина права, і вона дійсно права по фактах, все одно треба зупинити чергу образ. Адже що важливіше – щосили доводити свою правоту і при цьому, у свою чергу, кривдити іншого, або першому сказати «стоп» руйнівній образі?

Автор: священик Федір Людоговський

Усе по темі: Прощення