У святий храм треба входити з упокорюванням і лагідністю, щоб і з храму вийти виправданим, як вийшов упокорений євангельський митар.
Коли входиш у храм і бачиш святі ікони, думай про те, що Сам Господь і всі святі дивляться на тебе; будь у цей час особливо благоговійний і май страх Божий.
Добре, якщо в храмі є місце, де ти звик стояти. Проходити до нього треба тихо і скромно, а проходячи повз царські врата, зупинися і благоговійно перехрестися і вклонися. Якщо ж улюбленого місця в храмі доки немає, не бентежся. Не заважаючи іншим, встань на вільне місце так, щоб було чутно спів і читання.
У святий храм завжди приходь заздалегідь, щоб встигнути до початку богослужіння поставити свічки, замовити поминання, прикластися до ікон. Якщо все ж спізнюєшся, будь обережний, щоб не перешкодити молитві інших. Ввійшовши в храм під час читання Євангелія чи після Херувимської пісні на літургії, постій біля вхідних дверей до закінчення цих найважливіших частин служби.
Благоговійно стався до церковної свічки: це символ нашого молитовного горіння перед Господом, Його Пречистою Матір’ю, святими угодниками Божими.
Свічку запалюють від іншої запаленої свічки, і, оплавивши її низ, ставлять у гніздо свічника. Якщо в день великого свята служитель загасить твою свічку, щоб поставити свічку іншого, не обурюйся духом: твоя жертва вже прийнята Всевидячим і Всезнаючим Господом.
Під час служби прагни не ходити по храму навіть для того, щоб поставити свічки. Прикладатися до ікон теж слід перед початком богослужіння і після нього або у встановлений час – наприклад, на всенічній за єлеєпомазанням. Деякі моменти служби, як вже говорилося, вимагають особливого зосередження: читання Євангелія, пісня Богородиці і велике славослів’я на всенощній і вся літургія, починаючи від Херувимської пісні.
У храмі мовчазним поклоном поздоровайся зі знайомими, навіть з особливо близькими не вітайся за руку і ні про що не запитуй – будь по-справжньому скромним. Не цікався і не вдивляйся в оточуючих тебе, а молися з щирим почуттям, вникаючи в порядок і зміст служб.
У православному храмі під час богослужіння прийнято стояти.
Сидіти можна тільки під час читання кафізм (Псалтирі) і паремій (читань зі Старого і Нового Завіту на великій вечерні у великі свята). В інший час дозволяється сісти і відпочити тільки у випадках нездоров’я. Втім, добре сказав про неміч тілесну святитель Філарет Московський: “Краще сидячи думати про Бога, ніж стоячи – про ноги”.
У храмі уважно стеж за службою, щоб молитися саме про те, про що молиться і вся Церква.
Якщо приходиш з дітьми, стеж, щоб вони поводилися скромно і не шуміли б, привчай їх до молитви. Якщо дітям є потреба вийти, скажи, щоб перехрестилися і тихо вийшли, або сам виведи їх. Ніколи не дозволяй дитині їсти у святому храмі, окрім тих випадків, коли священики роздають благословенний хліб.
Якщо мала дитина розплачеться в храмі, відразу ж виведи чи винеси її.
Не засуджуй мимовільних помилок служителів або присутніх у храмі – корисно вникати у власні недоліки і просити Господа про прощення своїх гріхів. Буває, що під час богослужіння хтось на ваших очах заважає парафіянам зосереджено молитися. Не дратуйся, нікого не обсмикуй (якщо, звичайно, не здійснюється явне хуліганство і блюзнірство). Постарайся не звертати уваги, а якщо через неміч не впораєшся із спокусою, краще відійди тихо в інше місце. Коли йдеш у храм Божий, ще вдома приготуй гроші на свічки, просфори і церковні збори: незручно міняти їх при купівлі свічок, бо це заважає як богослужінню, так і тим, хто молиться.
Жінки повинні входити в храм скромно одягненими, у сукні чи спідниці, з покритою головою і бажано взагалі без косметики. В усякому разі, неприпустимо причащатися Святих Таїн і прикладатися до святинь з нафарбованими губами.
У деяких храмах склалися свої “благочестиві” традиції, які приписують, наприклад, передавати свічку тільки через праве плече, складати руки “човником” при словах священика “Мир усім”, “Благословення Господнє…” і тому подібне. Пам’ятатимемо, що дані правила, які не згадані в церковному Статуті не важливі в православному житті. Тому не варто перейматися, вислуховуючи повчання бабусь. Упокорено приймаючи їх докори, кажи: “Пробачте”, і сам не прагни “освічувати” їх. У Церкві для цього є священнослужителі.
Головне – це взаємна любов парафіян і розуміння змісту служби.