Про сенс божественної літургії

На Божественній літургії, або Євхаристії, згадується все земне життя Господа Ісуса Христа. Літургія умовно розділяється на три частини – проскомидію, літургію оголошених і літургію вірних, тобто хрещених.

На проскомидії, що звершується зазвичай під час читання 3-го і 6-го часів, згадується Різдво Спасителя. У цей же час згадуються і старозавітні пророцтва про Його страждання і смерть. На проскомидії готуються речовини для звершення Євхаристії і поминаються живі та покійні члени Церкви.

На літургії оголошених гімном “Єдинородний Синє” зображається пришестя на землю Господа Ісуса Христа.

Малий вхід з Євангелієм, зображує вихід Господа Ісуса Христа на проповідь, при співі “Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа” здійснюється поклон.

При читанні Апостола на кадіння належить відповідати нахилом голови. Читання Апостола і кадіння означають проповідь апостолів усьому світу.

Під час читання Євангелія, як би слухаючи Самого Господа Ісуса Христа, слід стояти з похиленою головою.

На літургії вірних великий вхід символізує вихід Господа Ісуса Христа на вільні страждання для спасіння світу.

Спів Херувимської пісні при відкритих царських вратах здійснюється в наслідування Ангелів, які невпинно славословлять Небесного Царя і невидимо урочисто супроводжують Його в приготованих Святих Дарах, що переносять.

Закриття царських врат і засунення завіси означають поховання Господа Ісуса Христа, прикладення каменю і накладання печаті до гробу Його.

Слова “Двері, двері!” перед співом Символу віри (див. розділ «Молитви») у давнину відносилися до служителів, щоб вони не впускали в храм язичників при звершенні Таїнства святої Євхаристії. Нині ці слова нагадують вірним, щоб вони не дозволяли входити у двері свого серця помислам гріха. Слова “В премудрості будьмо уважні” звертають увагу віруючих до рятівного вчення Православної Церкви, викладеного в Символі віри. Спів Символу віри здійснюється всім народом. На початку Символу віри слід зробити хресне знамення.

При виголошуваннях священика “Прийміть, споживайте…”, “Пийте з неї всі…” згадується Тайна Вечеря Господа Ісуса Христа з апостолами.

Під час звершення самого Таїнства святої Євхаристії належить молитися з особливою увагою.

Під час співу “Достойно є” (див. розділ «Молитви») (чи іншої священної пісні на честь Богородиці) священик молиться про живих і покійних, поминаючи їх по іменах, особливо тих, за яких звершується Божественна літургія. І присутні в храмі повинні в цей час згадати поіменно своїх близьких, живих і померлих.

На початку загальнонародного співу молитви Господньої “Отче наш” (див. розділ «Молитви») слід створити на собі хресне знамення.

При вигуку священика “Святеє святим” згадується Тайна Вечеря і остання бесіда Господа Ісуса Христа з учнями, Його хресні страждання, смерть і поховання.

Відкриття царських врат і винесення Святих Дарів, означає явлення Господа Ісуса Христа після Свого Воскресіння.

До Святого Причастя підходять після покаяння в гріхах на сповіді і розрішальної молитви священика (причащатися без сповіді дозволяється тільки дітям до семи років). Ті, хто готується до Причастя повинні бути напередодні на вечірньому богослужінні, прочитати три канони (Спасителеві, Божій Матері та Ангелу-хранителеві) і Правило до Святого Причастя, попостити не менше трьох днів (про міру посту можна порадитися зі священиком) і нічого не їсти і не пити починаючи з дванадцятої години ночі.

Перед Причастям руки треба скласти хрестоподібно на грудях (праву на ліву).

Біля Чаші не хреститися, щоб випадково не штовхнути її. Підходити до Чаші треба з великим благоговінням і страхом Божим, чітко і виразно вимовити своє християнське ім’я (тобто ім’я, що було дане під час таїнства Хрещення) і з вірою і любов’ю до Христа причастися Його Святих Тіла і Крові. Потім відійти до столика, щоб запити Причастя теплотою (розведеного теплою водою вина). Після Причащання вислухати (чи прочитати) з увагою подячні молитви. Ті, хто не причащається за Божественною літургією, у святі хвилини Причастя повинні стояти в храмі з благоговійною молитвою, не думаючи про земне, не виходячи в цей час з храму, щоб не образити Святині Господньої і не порушити церковної благочинності. Останнє явлення Святих Дарів зображає Вознесіння Господа Ісуса Христа на Небо.