Преображення Господнє

У Мф. 16:28 Ісус каже: «Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм». Відтак розповідь про Преображення стає свідченням Божественної слави Ісуса перед Його апостолами. Згадка про 6 днів може бути вказівкою на приготування до Преображення, котре відбувається на сьомий день, як також і відсиланням до подій з книги Виходу 24:15-18 (І зійшов Мойсей на гору, і покрила хмара гору, і слава Господня осінила гору Синай; і покривала її хмара шість днів, а в сьомий день Господь воззвав до Мойсея з середини хмари. Вигляд же слави Господньої на вершині гори був перед очима синів Ізраїлевих, як вогонь, що поїдає. Мойсей вступив у середину хмари і зійшов на гору; і був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей).

У контексті цієї важливої події Ісус черговий раз приватно навчає Своїх апостолів (пор. Мф. 13:10-17; 15:21; 16:13; 17:1; 17:19 20:17) й тому Преображення перед ними дає їм своєрідний передсмак Його слави, коли Він повернеться, щоб судити землю. Кілька наступних моментів стосовно цієї унікальної події, потребують детальнішого роз’яснення.

По-перше. Ісус є Господь, перед Котрим всі інші, навіть найбільш відомі герої віри, повинні схилити голови (16:28-17:3). Деякі дослідники Писання бачать у постатях Мойсея та Іллі представників Закону та Пророків (дві перші частини Єврейської Біблії); інші бачать у них провісників кінця, оскільки Біблія каже, що обоє – Ілля (Мал. 4:4,5) та пророк подібний до Мойсея (Втор. 18:15-19) мали б повернутися. Сам Ісус після Преображення, каже учням, що Ілля вже прийшов – йдеться про Іоанна Хрестителя (Мф. 17:12). Відтак апостоли та читачі Матфея, повинні розпізнати в Ісусі не просто нового Мойсея, але незрівнянно більшого від усіх інших великих постатей Ізраїлю, включно з Соломоном і самим Храмом (Мф. 12:6, 42).

Не зважаючи на ясне свідчення Второзаконня 34:5-7, деякі сучасники Ісуса сумнівалися в смерті Мойсея, сподіваючись, що його спіткала доля подібна до долі Іллі, котрий був узятий на небо; деякі ж просто вважали, що його кончина мала бути принаймні якась особлива – адже ж він був тим, на обличчі котрого сяяла Божа слава на Синаї (Вих. 34:29-35). Так само як і Мойсей, багато років пізніше, на тій самій горі, Ілля також сподобився лицезріти Божу славу.

Тепер присутність обох старозавітних праведників та боговидців Мойсея та Іллі в часі Преображення Ісуса вказує на те, що Ісус є незрівнянно більшим від усіх пророків, з якими Його інколи порівнювали.

Преображення Господнє, Джованні Баттіста Паджі

По-друге. Бог Отець хоче, щоб люди слухали Ісуса та корились Йому так само як перед Божим Законом (17:4,5). Петро глибоко вражений видінням Слави Ісуса хоче збудувати на горі намети, щоб могти довше перебувати на горі. Його пропозиція не має якогось особливого нав’язування до наметів, котрі євреї будували в свято Кучок (євр. Суккот – дослівно озн. «шалаші», у котрих ізраїльтяни жили після виходу з Єгипту, у часі подорожі пустелею). Однак тут є інша важлива деталь. Слова «ясна хмара осінила їх» відлунюють до мови, котра вживається на означення єврейської доктрини Shekinah – Божої Присутності, головно маючи на увазі Божу присутність у Наметі/Храмині в часі подорожі пустелею (Вих. 40:34-38). Крім того, Бог з неба повторює слова, які Він проголосив у часі хрещення Ісуса в Йордані (Мф. 3:17), додаючи до них наказ про послух: «Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте». Перша частина цієї фрази (вже раз висловлена в часі Хрещення) є відлунням/ повторенням двох дуже важливих біблійних текстів: Пс. 2:7 (Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: “Ти Син Мій, Я нині породив Тебе”) та Іс. 42:1 (Ось, Отрок Мій, Якого Я тримаю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить народам суд). Йдеться про те, що Ісус є центром любові Отця та Його плану для історії; саме Ісус є остаточним провідником, котрий провадитиме переслідуваний Божий народ у мирі та справедливості; тільки Ісус є Божим Сином, котрий є слухняним, аж до смерті.

До цього важливого твердження Небесний Отець додає наказ послуху Ісусові – «Його слухайте» (Мф. 17:5). З одного боку ці слова відлунюють до слів Мойсея у Второзаконні 18:15 (Пророка із середовища твого, із братів твоїх, як мене, воздвигне тобі Господь Бог твій, – Його слухайте.), а з другого, беручи до уваги присутність того ж Мойсея в часі Преображення Ісуса, вказують на незрівнянну вищість Того, до послуху Котрому закликає Отець.

По-третє. Ісус не хизується Своєю владою, але піклується (любить, турбується) про Своїх людей (17:6-8). Учні впали обличчям до землі та вельми злякались (17:6) – такий спосіб поведінки був звичною відповіддю людини на надприродне Одкровення. Ісус натомість, як це Він робив не раз, долає бар’єри й виявляє Своє добросердя через дотик апостолів (17:7; пор. Мф. 8:3,15; 9:20,25,29). Потім Ісус висловлює слова заспокоєння, властиві для божественних та ангельських одкровень: «Встаньте і не бійтеся» (17:7; пор. Мф. 28:5,10).

Вкінці, Божий спосіб діяння – це шлях мучеництва не тільки для пророків, але й для самого Месії (17:9-13). Хоча уривок недільного читання закінчується на 9-му вірші, для кращого розуміння значення уривку, слід прочитати наступних кілька віршів: «І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя».

Про ототожнення Іллі з Іоанном Хрестителем, вже було згадано вище. Дуже важливо однак звернути увагу на значення Ісусових слів присутніх у Мф. 17:9-13 у контексті розповідей про Страсті. Усвідомлення цього зв’язку уможливить не тільки правильне розуміння значення Преображення Ісуса в контексті цілого Євангелія, але й допоможе нам ефективніше використовувати знаки Божої присутності з нашого життя (сьогодні чи в минулому) у ситуаціях, де здаватиметься, що ми полишені самі на себе.

«Фактично, розповідь про Преображення Господнє є паралеллю і контрастом з подією розп’яття Ісуса (Мф. 27:33-54). Якщо ви розмірковуєте над однією з цих подій, то іншу теж слід тримати в пам’яті як її своєрідний фон. На горі Фавор Ісус постає у Своїй величі і славі, а на пагорбі Голгофа – у стражданнях і смерті. Тут Його одежа світиться, а там вона буде з Нього зірвана й віддана римським солдатам. Тут поруч з Христом стоять двоє найбільших постатей Ізраїлю – Мойсей та Ілля, які символізують Закон і Пророків; там Ісус буде висіти на хресті між двома розбійниками, що символізують моральне падіння Ізраїлю. Тут на землі лежить тінь від легкої хмари, а там морок огортає землю. Тут Петро перебуває в захопленні від прекрасного видіння, а там він же ж ховається від ганьби, тричі відрікшись від Христа. Тут сам Бог оголошує, що Ісус – Його улюблений Син, а там тільки язичницький солдат визнає, що розп’ятий Ісус дійсно був Сином Бога. Те, що станеться на вершині пагорба, пояснює те, що відбувалося на вершині гори, і навпаки. Можливо, для кращого розуміння Євангелія необхідно представити ці дві картини одночасно, порівняти їх. Вчімося бачити славу в хресті, а тінь хреста – у сяйві слави; це дозволить нам почати поєднувати радість і сльози Бога, поки ще прихованого хмарами, – Бога, Який дає Себе пізнати в таємничій особі Ісуса» (Томас Райт)

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: Преображення Господнє