Ісус і багатий юнак

Текст:

«Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1Кор. 2:9), – так описує Біблія позаземний стан викуплених праведників, який здобув назву «життя вічне».

Так що всі спроби митців якось візуально зобразити його є лише блідою тінню тієї слави, яка очікує на тих, хто любить Господа «всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом» (Лк. 10:27).

Як же потрапити до цього блаженного стану ми дізнаємося з історії про Ісуса та багатого юнака.

«Що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» (Мт. 19:16), – саме з таким запитанням одного разу звернувся до Господа Ісуса Христа один юнак. «Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді» (Мт. 19:17), – відповів Христос.

Проте така лаконічна відповідь не вдовольнила юнака, і тому він поцікавився: «Які саме?» – «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.» (Мт. 19:18,19).

«Це я виконав все. Чого ще бракує мені?» (Мт. 19:20), – самовпевнено заявив юнак. «Якщо так, – відповів Христос, – Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною» (Мт. 19:21)

Цього співрозмовник Христовий здійснити не зміг, бо гроші виявилися для нього важливішими за допомогу ближнім і слідуванням за Вчителем з Назарету: «Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись» (Мт. 19:22).

Виникає запитання: а як же він до цього часу виконував Божі Заповіді? – Напевно, як і всі ми, лише думаючи, що виконує. Зважаючи на це, не варто звеличуватися власними добрими справами, бо всі ми спасені «благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Ефесян 2:8,9).

Потрапляння до вічного життя людям через їх гріхи взагалі неможливе, але «можливе все Богові» (Мт. 19:26). Це сталося завдяки спокутній смерті Господа Ісуса Христа за гріхи наші, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Ми, зі свого боку, лише можемо з вдячністю і з вірою прийняти цей Божий дар та провадити решту свого земного життя «в усякій побожності та чистості» (1Тим. 2:2). Це і є слідуванням за Христом.

Братство Vita

Усе по темі: 12 неділя після П’ятидесятниці