Свою науку Господь Ісус Христос часто викладав у притчах: «Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав» (Мт. 13:34).

Чому Спаситель обрав саме такий формат проповіді? – Бо, як Він пояснив учням: «Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють» (Мт. 13:13).

А так Христова наука у вигляді певних образів закарбовувалася в людській пам’яті і поступово преображала серця слухачів, їх внутрішню сутність. Принаймні деяких з них, адже, як відомо: «Багато покликаних, та вибраних мало» (Лк. 14:24). При чому з кола вибраних людина викреслює себе сама через власне небажання приймати Христа та Його науку. Саме про це розповідає притча про злочинних винарів.

Згідно притчі, «господар один насадив виноградника, обгородив його муром, башту поставив, – і віддав його винарям, та й пішов» (Мт. 21:33). Виноградник, згідно біблійної традиції, символізує собою ізраїльський народ. А під винарями тут маються на увазі люди, які мають піклуватися про народ, передусім, у наставлянні в Законі Божому: священики, книжники, фарисеї.

«Коли ж надійшов час плодів, він (господар, який тут символізує Бога) до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої» (Мт. 21:34). Винарі ж не захотіли ділитися плодами, тобто навчати народ, і тому рабів (Божих пророків) «похапали… побили… замордували… вкаменували (повбивали)» (Мт. 21:35). Коїли ж таке «винарі» багато разів, про що свідчить вся старозавітна історія.

Що ж зробив господар виноградника? – «Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого» (Мт. 21:37).

«Винарі» ж, вирішивши «забрати спадщину», тобто привласнити Божий Закон, схопивши сина (Господа Ісуса Христа) «вивели за виноградник його, та й убили» (Мт. 21:39)

«Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?» (Мт. 21:40). Так закінчує цю притчу Христос.

«Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно» (Мт. 21:41), – так відповіли «первосвященики й старші народу» (Мт. 21:23), мимоволі передбачивши свою долю.

Від подібної небезпеки відкидання Богом не застрахований жоден, якщо не «навернеться від свого гріха», і не «робитиме право та справедливість» (Єз. 33:14).

Братство Vita

Усе по темі: 13 неділя після П’ятидесятниці