Просфора своїм походженням йде в стародавні часи. У перші століття християнства віруючі самі приносили із собою хліб, вино, єлей (оливкову олію), віск для свічок – усе, що треба для звершення богослужіння. Це приношення (грецькою – “просфора”), або пожертвування, приймали диякони; імена тих, хто приносив вносили до особливого списку, який з молитвою проголошували під час освячення дарів. Рідні і близькі померлих робили приношення від їхнього імені, відповідно імена померлих також поминалися в молитві. З цих добровільних приношень (просфор) відділялася частина хліба і вина для преложення в Тіло і Кров Христову, з воску виготовлялися свічки, а інші дари, над якими також вимовлялися молитви, роздавалися віруючим. Згодом просфорою стали називати тільки хліб, що вживався для звершення літургії. З часом замість звичайного хліба в церкві стали спеціально випікати просфори, приймаючи в якості пожертви крім звичайних приношень і гроші.
Просфора складається з двох частин, які виготовляються з тіста окремо одна від одної і потім з’єднуються разом. На верхній частині ставиться печатка, що зображує чотирикінцевий рівносторонній хрест з написами над перекладиною хреста ІС ХС (Ісус Христос), під перекладиною НІКА (грецькою – “перемога”).
Просфора, приготована з борошна від зерен безлічі колосків, означає і людське єство, що складається з безлічі елементів природи, і людство в цілому, яке складається з безлічі людей. При цьому нижня частина просфори відповідає земному (тілесному) складу людини і людства; верхня частина з печаткою відповідає духовному початку в людині і людстві, в якому збережений образ Божий і таємничо присутній Дух Божий. Божа присутність і духовний початок пронизують собою все єство людини і людства, які при виготовленні просфор відображується додаванням святої води і дріжджів у воду. Свята вода знаменує при цьому благодать Божу, а дріжджі – життєдайну силу Духа Святого, Який дає життя всякому творінню. Це відповідає словам Спасителя про духовне життя, що прагне до Царства Небесного, яке Він уподібнює заквасці, покладеній у борошно, завдяки чому поступово піднімається все тісто.
Розподіл просфори на дві частини видимим чином означає цей невидимий розподіл єства людини на тіло (борошно і вода) і душу (дріжджі і свята вода), що знаходяться в нерозривній, але і незлитій єдності, чому і виготовляється верхня і нижня частині просфори окремо одна від одної, але потім з’єднуються так, що стають одним цілим. Печатка на верхній частині просфори означає видимим чином невидиму печать образу Божого, який проникає в усе єство людини і є вищим початком у неї. Така будова просфори відповідає будові людини до гріхопадіння і природі Господа Ісуса Христа, Який відновив у Собі цю порушену гріхопадінням будову.
Просфору можна отримати за свічним ящиком після літургії, подавши до початку богослужіння записку “За здоров’я” або “За упокой”. Імена, вказані в записках, прочитуються у вівтарі, і за кожне ім’я з просфори виймається частка, чому така просфора називається ще “вийнята”.
Наприкінці літургії парафіянам роздається антидор – маленькі частини просфори, з якої на проскомидії був вийнятий Святий Агнець. Грецьке слово антидор походить від слів “анти” – замість і “ди орон” – дар, тобто точний переклад цього слова – замість дару.
За церковними правилами, антидор треба з’їсти в храмі, натщесерце і з благоговінням, бо це хліб святий, хліб з жертовника Божого, частина від приношень до вівтаря Христового, від якого антидор отримує небесне освячення.
Слово артос (грецькою – “квасний хліб”) означає спільно освячений усіма членами Церкви хліб.
Артос протягом усієї Світлої седмиці займає в храмі найвидніше місце разом з образом Воскресіння Господнього і по закінченню пасхальних урочистостей роздається парафіянам.
Вживання артосу починається із самого початку християнства.
На артосі зображується Воскресіння Христове чи хрест, на якому видно тільки терновий вінець, але немає розіп’ятого Христа, – як знамення перемоги Христа над смертю.
Освячується артос особливою молитвою, окропленням святою водою і кадінням у перший день Святої Пасхи на літургії. На солеї проти царських врат на приготованому столі ставлять артос. Після кадіння навколо столу з артосом священик читає особливу молитву, після чого тричі окропляє артос святою водою.
Освячений артос ставлять на солеї перед образом Спасителя, де він лежить протягом усієї Світлої седмиці. В усі дні Світлої седмиці після закінчення літургії з артосом урочисто здійснюється хресний хід навколо храму. У суботу Світлої седмиці наприкінці літургії священик вимовляє особливу молитву, під час читання якої артос роздрібнюється, і при цілуванні хреста роздається народові як святиня.
Частки артоса, отримані в храмі, благоговійно зберігаються віруючими як духовні ліки від хвороб і немочі. Артос вживається в особливих випадках, наприклад, при хворобі, і завжди із словами “Христос воскрес!”
Просфору і артос зберігають у святому кутку біля ікон. Просфору і артос, що зіпсувалися, слід спалити самому (чи віднести для цього в церкву) або ж пустити по річці з чистою водою.