Усе наше життя поряд з нами велика святиня – свята вода (грецькою – “агіасма” -“святиня”).
Освячена вода є образ благодаті Божої: вона очищає віруючих людей від духовної скверни, освячує і зміцнює їх.
Свята вода обов’язково присутня при освяченні храмів і всіх предметів, що використовуються в богослужінні, при освяченні житлових будинків, будівель, будь-якого побутового предмета. Нас окропляють святою водою на хресних ходах, при молебнях.
У день Богоявлення кожен православний християнин несе додому посудину зі святою водою, дбайливо зберігає її як найбільшу святиню, з молитвою причащаючись святою водою у хворобах і всякій немочі.
Вона, прийнята з вірою і молитвою, лікує наші тілесні хвороби.
Водосвятний чин, який звершується у свято Богоявлення, називається великим за особливою урочистістю обряду, пройнятого спогадом Хрещення Господнього, в якому Церква бачить не лише таємниче обмивання гріхів, але і дійсне освячення самого єства води через занурення в неї Бога за тілом.
Велике водосвяття звершується двічі – у самий день Богоявлення, а також напередодні Богоявлення (Водохресний святвечір). Деякі люди помилково вважають, що вода, освячена в ці дні, різна. Але насправді у святвечір і в самий день свята Богоявлення при освяченні води використовується один чин.
Ще святитель Іоанн Златоуст говорив, що свята богоявленська вода протягом багатьох років залишається нетлінною, буває свіжа, чиста і приємна, нібито тільки цієї хвилини була зачерпнута із живого джерела. От диво благодаті Божої, яке і зараз бачить кожен!
Водохресна вода – це святиня, яка має бути в кожному домі православного християнина.
Окрім водохресної води православні християни часто використовують воду, освячену на молебнях (мале водосвяття), що звершуються протягом усього року.
Святу водохресну воду прийнято вживати натщесерце разом із просфорою після ранішньої молитви з особливим благоговінням як святиню. “Коли людина вживає просфору і святу воду, – казав Георгій Задонський, – тоді не наближається до неї нечистий дух, душа і тіло освячуються, думки осяюються на догоджання Богові, і людина буває схильна до посту, молитви і до всяких чеснот”.